На цю гру головний тренер збірної виставив такий склад:
Сухов (Савенко) – Швед, Семенченко, Абакшин, Корсун – Масевич, Микитюк, Чернявський, Жук, Шотурма, Приходько, Данилюк, Первєєв

На 1-й хвилині Абакшин скористався помилкою воротаря Естонії, який нескладний м’яч відбив перед собою, і з метра вразив порожні ворота. Цей м’яч естонці відіграли за хвилину: Сухов не зміг відбити дальній удар Внукова зі штрафного. Вдруге Україна повела в рахунку на 10-й хвилині після контратаки, яку завершив Микитюк. Ще за хвилину перевага України зросла до двох м’ячів після удару Семенченка в дев’ятку. На 14-й хвилині суперники обмінялися забитими м’ячами Абакшина і зрізкою Шведа у свої ворота. До перерви Україна ще тричі вразила ворота естонців, довівши рахунок до розгромного.

В другому таймі Олександр  Косенко вдався до змін, і вони спрацювали спочатку на 26-й хвилині, коли свій прем’єрний м’яч за збірну забив гравець Сокола Вадим Данилюк, і на 32-й хвилині після голу гравця Урагану Іллі Приходька.

Естонія – Україна – 2:9 (2:7)
Голи: Деніс Внуков, 2, Назар Швед, 13 (в свої ворота) – Даніїл Абакшин, 1, Микола Микитюк, 10, Ростислав Семенченко, 11, Даніїл Абакшин, 13, Микола Микитюк, 15, Даніїл Абакшин, 18, Ігор Чернявський, 20, Вадим Данилюк, 26, Ілля Приходько, 32

Наступний матч кваліфікації збірна України проведе 10 листопада на виїзді проти Словаччини.

На гру головний тренер збірної Олександр Косенко виставив такий склад:
Сухов – Швед, Абакшин, Семенченко, Корсун – Чернявський, Первєєв, Жук, Микитюк, Шотурма, Приходько, Масевич, Данилюк – Савенко, Кравець

В першому таймі за рівної гри українці повели в рахунку після того, як Даниіл Абакшин вдало підправив м’яч у ворота після дальнього удару. Латвія відігралася в контратаці, яку після передачі Таракановса завершив Удріс, на мить біля штанги випередивши Чернявського.

На 26-й хвилині Корсуна збили в штрафному майданчику латвійців, і арбітри призначили пенальті, який не реалізував Жук, пробивши у воротаря. На 34-й хвилині Латвія забила вдруге: після закидання з кутового Бабріс невідпорно пробив в дев’ятку воріт, які захищав Савенко. Ближче до завершення гри Україна перейшла на гру з п’ятим польовим гравцем, що дозволило уникнути поразки після голу Владислава Первєєва.

Латвія – Україна – 2:2 (1:1)
Голи: Ренардс Удріс, 11, Мікс Бабріс, 34 – Даниіл Абакшин, 7, Владислав Первєєв, 38

Перший офіційний матч в основному раунді збірна України проведе 20 жовтня проти Естонії.

Євгеній Жук оформив покер у матчі з Німеччиною – 9:0. У підсумку, четверта поспіль перемога нашої збірної у відборі.

Кваліфікація на ЧЄ-2026 по футзалу. Четвертий тур

Україна – Німеччина 9:0 (3:0)

Голи: Жук (4,7, 31, 37), Мельник (17), Абакшин (21, 29), Микитюк (27), Фаренюк (30)

Україна: Сухов – Абакшин, Зварич, Корсун, Семенченко – Савенко, Первєєв, Фаренюк, Жук, Мельник, Чернявський, Микитюк, Сіріцький

Німеччина: Вігельс, Майер, Ак, Зецер, Саглам – Баяр, Невес, Олівейра, Хертеріх, Агніма, Худіас, Шульц, Коїч, Вехаб

Матч між збірними України та Німеччини розпочнеться о 19:00 за київським часом у столиці Молдови, Кишиніві.

Склад;

Воротарі: Юрій Савенко («Аврора» Київ), Олександр Сухов («ХІТ» Київ), Олександр Сіріцький («Ураган» Івано-Франківськ).

Польові гравці: Владислав Первєєв («Сокіл» Хмельницький), Ігор Чернявський, Євген Жук, Андрій Мельник (усі – ХІТ Київ), Михайло Зварич («Енергія» Львів), Ростислав Семенченко («Аврора» Київ), Назар Швед, Даниіл Абакшин, Артем Фаренюк, Ярослав Лебідь (усі – «Євробус», Польща), Микола Микитюк («Кордоба», Іспанія), Ігор Корсун («Осасуна Магна», Іспанія).

Станом на зараз Україна лідирує у своїй групі.

Збірна України з футзалу виграла третій поєдинок поспіль у відборі до Євро-2026. Раніше наша команда здобула розгромну перемогу над Кіпром (7:0) та обіграла Румунію (2:0).

Після трьох турів українська збірна з 9 очками одноосібно очолює свою групу відбору на Євро-2026. “Синьо-жовті” випереджають Румунію (6 балів), а також Німеччину (3) та Кіпр (0).

Наступний матч у кваліфікації на континентальну першість збірна України проведе 4 лютого, коли прийме Німеччину в номінально домашньому поєдинку, який відбудеться у молдавському Кишиневі.

До фінальної частини Євро-2026 напряму вийдуть переможці груп, а вісім найкращих команд, які посядуть другі місця, розіграють у плейоф ще чотири путівки на континентальну першість.

ЧЄ-2026 з футзалу відбудеться від 18 січня до 8 лютого 2026 року у Литві та Латвії. Господарі фінального турніру автоматично отримали право взяти участь у ньому.

Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Олександром Косенком та дізнався більше про таке історичне досягнення.

Пройшло вже чимало часу з моменту здобуття бронзових нагород ЧС. Які у вас зараз емоції? Як оцінюєте успіх?

– Емоції, так скажемо, вже трохи стихли. Я думаю, що ми досягли такого успіху за рахунок налаштування командних дій, бажання і майстерності. Також не можна виділяти один компонент, що саме за рахунок цього ми здобули нагороди. 

Я вважаю, що це така сума всіх компонентів як: велике бажання, майстерність, зарядженість, командні та індивідуальні дії. Це все в купі дало такий результат.

Ще недавно наша збірна була не дуже сильною в атаці, а на цьому чемпіонаті ми атакували і гарно атакували навіть проти Бразилії. Що змінилося?

– Я думаю, що це почало змінюватись останні 5 років, бо одразу це неможливо. Так, на мою думку, останні 5 років ми вже непогано виглядали в атаці і це все почалось приблизно коли ми грали проти збірної Іспанії в 2019 році на відборі.

Це було фрагментарно, як в деяких матчах ми проявляли себе, може не здобували результат, програвали, але вже були в нас моменти. Ми вже не тільки захищались і сподівались на контратаку, а й виглядали в атаці досить непогано. 

Знову ж таки, це на мою думку, але потихеньку хлопці вже розуміють, що треба шукати щастя біля чужих воріт. Тому і на чемпіонаті Європи в 2022 році теж ми створювали, так ми програли Португалії 1:0, але в нас було багато моментів, ми їх просто не могли реалізувати. Потихеньку так вибудувалась ця збірна, тому ми прагнемо грати видовищно, щоб подобалось глядачам. Так ми прийшли до цих медалей.

→ Бразильці цього навіть не очікували. Ігор Чернявський розповів про бронзу чемпіонату світу з футзалу

Загалом, збірна демонструє хорошу, швидку гру, але можливо є якісь показники, в яких потрібно нашій команди додати? Якщо так, то, що саме потрібно покращити?

– Вдосконаленню немає меж, так скажемо. Як би це банально не звучало, але це дійсно так. Можна вдосконалюватись до безмежності, тому будемо це робити. Я не можу сказати над яким компонентом ми намагаємось працювати, адже фактично над всіма покращуємо все – це стосується позиційної атаки, контратаки, захисту. 

Не будемо зараз всі компоненти перераховувати, але я думаю що можна працювати над удосконаленням цих компонентів. Будемо працювати над цим, бо всі суперники тепер будуть налаштовуватись по іншому на нашу збірну, тому треба ще більше додавати, щоб залишитись на тих позиціях, на яких зараз знаходимось.

Поразка від Аргентини була дуже болючою. Як вам вдалося налаштувати хлопців на наступну гру?

– По рахунку дійсно дуже болюче було, але ми спокійно, без всяких емоцій відреагували. Пройшов день, ми трохи видихнули. Пізніше спокійно сіли і розібрали цей матч. Ми сказали хлопцям, що не були настільки гірші і на 1:7 проти Аргентини не заслужили. Ми виглядали досить непогано, особливо перший тайм, якби не той десятиметровий. На мою думку його взагалі не було, ну як скажемо, фол був, але перед цим був фол в іншу сторону. Тому він нас десь трохи підламав, цей десятиметровий і потім ще другий гол в роздягальню. 

Після цього ми вийшли на другий тайм і одразу хотіли зрівняти, перейшли вперед, і напропускали багато через контратаки в пусті ворота з підключенням воротаря, тому ми спокійно сіли і розібрали. 

Я впевнений, що хлопці зрозуміли, що нічого страшного не сталось. Ми не хотіли відмовлятись від атакувальної гри, яку демонстрували хлопці і не підлаштовувались ні під ніякого суперника, такого як Бразилія, наприклад. В нас з’явилась впевненість в своїх силах, а коли ми почали вигравати, вона ще додавалась з кожною грою. Особливо ми якихось слів не вигадували, просто сіли спокійно, все розібрали і рухались далі.

Спеціалісти звинувачують Олега Шайтанова в провалі жіночої збірної через допомогу з відеоаналізом для чоловічої збірної. Олег і його аналіз настільки були важливі для команди?

– Якби дівчата виграли першу гру, хоча б не програли, так скажем, то я думаю, що ніхто б і не піднімав ці питання. Їх дійсно піднімають, коли незадовільний результат, але не думаю, що настільки вплинула відсутність Олега Миколайовича. Я думаю, що збірна готувалась, що вони були готові. Просто десь щось не вистачило в першій грі. 

На мою думку, якби була перша гра з Північною Ірландією, то вони б увійшли в цей турнір спокійно, а так просто вплинув той фактор, що для француженок це була взагалі перша відбіркова гра, маю на увазі, що перша офіційна гра. Взагалі, там досить непогані є гравці, тому десь цей тягар трошки вплинув. Маю на увазі те, що дівчата були фаворитками. 

Мені здається саме це вплинуло, а не відсутність Олега Миколайовича. Звісно можна казати, що завгодно, а я просто висловлюю свою думку, що дійсно не вистачило цього. Гра з чешками показала, що збірна була готова і вони впевнено обіграли чехів. Думаю, те саме було б і з француженками. Там перший тайм був не дуже вдалий. Саме це їм завадило здобути результат. Ми теж коли не вийшли на чемпіонат світу, всі казали, що було замало часу. Я думаю не в цьому треба шукати причину.

Так дійсно Олег Шайтанов нам дуже допоміг. Це велика праця, на це потрібно дуже багато часу, щоб зробити відеонарізки по супернику. Він працював майже весь час, збираючи і нарізаючи те, що нам треба. Якби цього компоненту не було, нам було б важче. Ми дякуємо за те, що він погодився нам допомогти і вірю, що в нього все буде добре і в жіночій збірній. Ми його підтримуємо. Думаю, що все буде зроблено правильно.

→ Була мотивація подарувати хоч трошки щастя хлопцям із ЗСУ. Ігор Корсун про історичне досягнення на ЧС з футзалу

Деякі гравці час від часу не виходили на майданчик, Жук, Чернявський, Зварич. Виникало відчуття, що гравець або травмований або покараний. Ви їх дійсно карали?

– Ми нікого не караємо за неправильні дії, ні в якому разі. Кожен може помилятись, робити якісь помилки на майданчику, приймати іноді неправильні рішення. Ніколи, ніхто, нікого в збірній не карає і ніколи такого не буде. Якщо гравець не виходив на майданчик, то дійсно були пошкодження в гравців. 

Ми давали час на відпочинок через пошкодження, десь добре виходило в четвіркі, добре взаємодіяли гравці між собою. Ми не хотіли нічого змінювати по ходу матчу. Якщо на нашу думку щось йшло не так, то тоді відбувалися зміни. 

Ми завжди хочемо давати якомога більше грати всім гравцям. Ігровий час – це дуже важливо для гравця, він повинен грати. Гравець не грає, він втрачає ігровий тонус, тому ще раз скажу, ми нікого не караємо за неправильні дії. Те, що хтось грає більше, хтось менше – це така невід’ємність, так скажемо. Завжди хтось буде більше грати, а хтось менше.

Що можете сказати про травму Петра Шотурми? Як вона загалом вплинула на гру команди? Що довелося змінювати?

– Петро дуже важливий для нас як гравець і не тільки. Він – невід’ємна частина нашого колективу. Він дійсно і на майданчику, і поза майданчиком. Є дуже важливим для нас і для мікроклімату, для гри команди, побудови нашої команди. Тому це дійсно було великою втратою для нас, але я скажу, що ті хлопці які виходили на заміну гравців, які отримали пошкодження, виходили і намагались робити все, що треба. Власне, так ми і домовлялися завжди, що кожен хто виходить на майданчик, якщо може то повинен підсилювати гру. 

Дійсно гравці виходили і намагались допомогти на майданчику, не просто вийти і бути присутнім, а виходити і грати. Це свідчить про те, що в нас дійсно була команда однодумців. Команда, яка дійсно мріяла про перемоги і намагалась її здобути, тому хлопці, які виходили на матч з французами за третє місце старались з усіх сил. Ми хотіли подарувати перемогу не тільки собі, а й команді та власне Петру Шотурмі. 

Емоційно дуже важко було, але ми здобули ці медалі і з гарним настроєм повернулися на Батьківщину. Подарували свято для щирих вболівальників.

→ Преміальні будуть точно, але суми ще невідомі. Даниїл Абакшин поділився враженнями про успіх на чемпіонаті світу

Сухов дуже круто грає на виходах, створює більшість і підключається до атак. Але Аргентина повністю нівелювала ці його якості. За рахунок чого? Що саме не виходило в нас, бо очевидно, що винний не тільки Сухов, а й партнери, бо в Сухова часто не було зручного продовження.

– Я б відповів трохи по-іншому. Збірна Аргентини дуже потужно грає в захисті, їм дуже важко забити гол. Вона карає за найменшу помилку, от трохи ти не точно віддаш передачу, зробиш неправильне рішення, повільно десь зіграєш і вони це використають. 

Я думаю, що вони нам дали зрозуміти, показали, що потрібно трохи інакше в цих компонентах грати і ми постійно це розбирали, звертали на це увагу, допомагали Сухову, щоб в нього було більше варіантів, щоб теж не ризикував. В нього є така риса, що от коли стоїть вибір прийняти рішення між простим варіантом розвитку та складним, то часто він вибирає складний. Тобто, він хоче виконати якусь складну передачу і я не скажу, що це є поганою рисою, ні. Він навпаки хоче якось пришвидшити розвиток, зробити більш гостру передачу, але, на жаль, від цього такі помилки виникають. 

З більш досвідченими командами ризик помилок зростає, тому ми намагались пояснити йому, що якщо є зручна, проста передача, то краще віддати цю просту передачу. В нас всі гравці можуть зробити будь-яку складну, але це не буде так ризиковано для наших воріт. Він же потім зможе повернутись до своїх воріт і ми зможемо продовжити розвиток атак. Ми постійно на це звертали увагу, щоб йому допомагали гравці і тоді були б більш зручні і прості продовження атаки, щоб ми не вигадували якісь складні ситуації і сильно ризикували біля власних воріт. 

Я сподіваюсь, що він дорослішає і розуміє, що для воротаря найголовніше – це безпека власних воріт. За це воротарі завжди будуть цінуватися більше, а не за те, що ти вдало граєш ногами. 

Ми знов програємо вирішальні матчі через дабл-пенальті – з Аргентиною посипалися після пенальті, Бразилії програли. Як з цим боротися?

– Ми отримали дабл-пенальті з Аргентиною, з Бразилією: найтехнічнішими, найкоманднішими, найіндивідуальнішими командами світу. Ми не спеціально фолили, нас змушували це робити. Як з цим боротися? Працювати, тренуватись. Хочеться менше фолити, щоб не били дабл-пенальті. З іншими командами ми з цим впорались. Нам не пробивали дабл-пенальті. 

Навіть в товариських матчах перед чемпіонатом, нам пробивали дабл-пенальті тільки португальці, бо вони нас змушували фолити. Ми не фолимо спеціально, команда суперника змушує нас фолити. Вони технічні, йдуть в обіграш, вдало комбінують і змушують нас робити фоли. Десь не вимушені фоли і в нас дійсно вони були. Ми могли цього не робити, але це зайве бажання забрати м’яч набагато швидше, а вони це все відчувають. Це грають дуже досвідчені гравці, ти десь викинувся, а вони вже це використовують. Тому й були ці прикрі дабл-пенальті, але з Аргентиною взагалі не було. Це все і на суддів впливає те, що це Аргентина, вони це добре намалювали, і нам поставили цей фол. З бразильцями також був фол. Відпрацювати досконало індивідуальний захист – тільки так з цим боротися, інакше ніяк не можливо.

→ Замінити Шотурму було складно. Микола Микитюк розповів подробиці виступів України на ЧС в Узбекистані

Чи були якісь особливі настанови від вас на вирішальні матчі, наприклад проти Бразилії та Франції?

– Ні, не було ніяких особливих налаштувань. Так ми на розминці перед грою розмовляємо з хлопцями. Намагаємось ще раз нагадати за рахунок чого ми повинні здобувати результат, але вони й самі від гри до гри розуміють, що допомагає нам здобути результат. Самі розуміють важливість цієї гри. Десь навпаки нам в цих матчах потрібно було якомога більше намагатись скинути з них той тиск, який був. 

Я сам грав і розумію, що це півфінал чемпіонату світу, гра за третє місце. Розумію, що коли ти виходиш на майданчик, в тебе зайвий тиск, він тобі заважає проявляти всі свої найкращі якості. Тому ми навпаки намагались не накрутити їх, а скинути з них зайвий тиск, щоб вони проявили всі свої найкращі якості, бо тільки так здобуваються медалі чемпіонату світу. Десь було не налаштування, а навпаки хотіли скинути тиск.

→ 90% глядачів вболівали за нас. Євгеній Жук поділився враженнями від історичних досягнень на ЧС

Чи можна сказати, що ця збірна України є найкращою в нашій історії?

– Якщо ми здобули бронзу чемпіонату світу, а до цього ні одна команда не могла цього зробити, то так, напевне це найкраща збірна України в історії.

Не пропускайте наші ексклюзиви, підпишіться на наш Телеграм-канал. На каналі ми публікуємо тільки ексклюзивний контент.

Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Євгенієм Жуком та дізнався більше про історичне досягнення України на чемпіонату світу.

Де ви грали до приходу до київського ХІТа? Як отримали запрошення? 

– Я грав в першій лізі чемпіонату України за команду Епіцентр К3 і ми непогано грали,  ставали чемпіонами, це був такий непоганий проєкт по планах.

”Епіцентр” –  це магазин на Позняках, ми працювали, грали в Першій лізі ставали третіми, на жаль, там останній сезон у нас не вийшов, але граючи за них я отримав спочатку виклик в молодіжну збірну України, а потім ХІТ запросив до своїх лав.

Які ваші очікування від сезону у чемпіонаті України?

– Звичайно приємно, що стає більше команд – 12. За останні роки це найбільша кількість команд, в цей непростий час така кількість і розвиток це дуже непроста справа, але асоціації виходить це робити. 

З приводу сезону, якщо брати ХІТ, то звичайно ми хочемо виграти цей чемпіонат, тому що завжди хочеться вигравати. Навіть коли ти виграєш рік чи два, це якось забувається через деякий час. Зараз розпочинається чемпіонат і звичайно нам хочеться виграти його, довести те, що не випадково ми стали чемпіонами в минулому році. Звичайно кубок України для нас це не проста історія, адже п’ять разів в фіналі ми програвали. Звісно хочеться виграти й кубок України, це якщо брати чемпіонат та загалом внутрішню арену.

А що стосовно єврокубків?

–  Щодо Ліги чемпіонів, то на даному етапі в нас задача вийти в наступний раунд. Це буде дуже не просто зробити тому, що наші суперники чемпіони Іспанії. Ми розуміємо що чемпіонат Іспанії – це найсильніший чемпіонат і можливо, чемпіоном не стала команда, яка є більш титулована, але виграти чемпіонат Іспанії – це я думаю ніби взяти щось таке на рівні чемпіонату світу. 

В нас тяжка група, ну якщо брати інші команди чемпіон Іспанії, Андерлехт – чемпіон Бельгії, який дуже сильно підсилився, адже там є бразильці, гравці різних збірних тому для нас буде не просто. І звичайно, ще чемпіон Польщі, там ліга дуже розвивається, дуже багато бразильців, іспанців, португальців і нам було не легко в минулому році з чемпіоном Польщі. Я думаю, що буде дуже важко і в цьому році, але в нас є задача – ми повинні проходити в плей-оф.

Кого вболівальники підтримували більше в матчах нашої команди?

– Ну мабуть 90% наших матчів підтримка у нас була просто неймовірна, це матчі, які ми грали в Ташкенті, адже там була велика наша діаспора. Ми спілкувалися з людьми, які давно вже живуть в Узбекистані, вони приходили на наші матчі. 

Так були вболівальники, які приїздили з Європи – це дуже приємно і місцеві вболівальники на фінальних стадіях вболівали за нас. Можна сказати, що дуже виражено вболівали за нас, я не знаю чому. Це стосується узбеків та казахів, а їх було дуже багато і вони нас підтримували. Було дуже приємно. 

Якщо брати за третє місце, підтримка десь була біля 4-5 тисяч людей, а на фіналі було 9 тисяч.

На наших матчах трохи менше, але 90% вболівали за нас. Лише одна гра у нас була в Андіжані, де Афганістан все ж таки підтримували краще, тому що кордони у них близько і це була така їх підтримка. Але вболівальникам велика подяка, тому що в цей непростий час така велика кількість людей підтримувала нас.

Що означає ваше легендарне святкування? Як ви його називаєте? 

– Я ніяк його не називаю. Якось з роками я прийшов до цього, адже в мене ніколи не було чогось особливого, щоб якось виділятись. 

Це все якось з роками, само. Спочатку я просто святкував, потім воно трохи розвивалось. Це емоції всередині гри, коли вони є, якось воно зароджується, нічого такого я не думав з самого початку. Потім вже зробив раз і ще декілька разів, то всі почали якось виділяти це. 

Ну це емоції, коли ти забиваєш в тебе зашкалюють емоції і якось потрібно їх трохи проявити. Якось так вийшло, тут немає нічого такого, що я придумав. Так воно вийшло само собою.

А чи є у вас якісь інші фірмові святкування голів чи тільки це?

– Ні, тільки це. Можливо я якось по іншому можу показати свої емоції, але як я відчуваю душею так і роблю. Перед грою я не думаю, як буду святкувати.

Розкажіть про покриття на турнірі, ви тренувалися на терафлексі? Які відчуття?

– На тренувальних полях був терафлекс, він не дуже приємний. Ми тренувались в основному на терафлексі і це тяжкувато в плані тренування і зміни покриття. Для азійських країн – це покриття є нормальним, вони грають там і фінальні частини своїх чемпіонатів, але для нас було дуже тяжко, і навіть тренуватись. Ми весь час тренувались на тренувальних полях, які нам давали і там був терафлекс, не дуже приємне покриття.

А в чому його відмінність від паркету? Чи правда, що, наприклад, м’яч іде повільніше по терафлексу, ніж по паркету?

– Звичайно. Там більше резини. Мʼяч не так швидко ходить, як на паркеті, бо на паркеті він наче прослизає, таке дуже швидке покриття було в Ташкенті і в Андіжані. Для нас дуже незвично було грати на такому покритті. Мається на увазі, що на початку в Ташкенті, і в Андіжані нам було незвично грати, але ближче до кінця ми вже звикли.

На жаль, м’ячі дуже швидкі, а в нас вони менш швидкі. Паркет в Узбекистані також швидший, тому нам було дуже тяжко, бо ми майже не грали на такому покритті. Можливо щось схоже було в Португалії на товариських зустрічах, але в чемпіонаті України ми не граємо на таких покриттях, було не дуже зручно на початку.

Які настанови особисто давав вам Олександр Косенко перед матчами або під час них?

– Ну конкретно навіть не знаю, можливо вони були мінімальні. В нас більше все ж таки колективний ігровий вид спорту і в основному дають такі корективи команді. Про командну швидкість, як повинен ходити м’яч, які там тактичні варіації. Я  більше граю спереду, звичайно мені потрібно чекати на ті м’ячі, працювати проти м’яча, адже це також дуже важливо і звісно забивати, бо це моя робота.

Якщо порівнювати виступи на клубному рівні з грою на чемпіонаті світу. Чи набагато складніше грати на ЧС? 

– Звичайно тяжко. Мабуть все ж таки було легше в тому плані, що в цьому сезоні ХІТ грав в Лізі чемпіонів і ми грали на Пальмі, з місцевою командою, де була дуже велика підтримка. Ми грали у відборах в Польщі, в Сербії, де було дуже багато фанатів. 

Дуже добре, що ми зіграли ці матчі раніше, бо не такий тиск був, але якщо брати глобально, то звичайно матчі на чемпіонаті світу, тим паче на першому чемпіонаті світу для багатьох гравців – це великий тиск з різних сторін. В когось всередині є тиск, адже хочеться себе показати. Показати не лише індивідуально, а й показати себе в команді.

Тиск був звісно, але, я думаю, що з початком, можливо далеко не з найкращим для нас, він все таки минув і нам було легше грати. В кінці ми вже мабуть звикли до такої підтримки, до цієї атмосфери. В чемпіонаті України мабуть за весь сезон не так багато матчів під тиском. Можливо там щось схоже може бути лише у 5-10 поєдинках за сезон.

Перший гол на ЧС ви забили з пенальті збірній Афганістану. Які правила в збірній стосовно того, хто б’є пенальті? А в ХІТі?

– Я був на полі, мені довірили, також тренер сказав бити. Перед грою ми не обговорюємо хто б’є, але коли заробили це пенальті, мені сказали бити. Для мене це нормальна справа. Якщо мені довірили, то я повинен брати ініціативу і звичайно це хвилююче, але потрібно допомагати команді.

Тобто можна сказати, що тренер вирішує стосовно того хто пробиває пенальті?

– Звичайно, що остаточне слово за тренером. Він вирішує, хто пробиває пенальті. Він бачив, хто міг пробити, хто був на полі. В принципі там хтось з клуба б’є, на тренуваннях відпрацьовували цей компонент, але останнє слово звісно за тренером.

У матчі проти Франції ви забили два швидкі голи. Чи можна сказати, що після цього ви вже були впевнені у перемозі? Чи посипався суперник?

– Чи впевнений в перемозі? Звичайно ні. Залишалось 12 хвилин десь і по великому рахунку це дуже багато для футзалу, три м’ячі відіграти цілком реально. Так, мабуть коли був рахунок 2:1, було не просто, але звичайно кожен гол це допомога команді. 

Не важливо там перший, другий, третій чи навіть шостий, сьомий, тому що кожен гол б’є по психології суперника. Добре, що в мене вийшло це зробити якраз в той момент, коли я думаю було найнеобхідніше для всього матчу. Звичайно приємно було це зробити, але найголовніше, що ці м’ячі дуже допомогли нам повністю перевернути гру і зробити так, щоб ми перемогли.

Для вас це перший великий турнір. Чи було хвилювання під час матчів? Як справлялися з ним? 

– Перед ним звичайно було хвилювання, але не було такого, що потрібно зробити те чи те, щоб хвилювання зійшло. Я думаю, що для кожного футболіста, хвилювання відходить, коли він віддає якусь передачу, робить якусь гарну дію на майданчику і воно зразу виходить. Коли ти розумієш, що ти вже на полі і тобі потрібно не хвилюватися, а віддавати все, що в тебе є для того, щоб був командний результат. 

Це я думаю найголовніше і ось це допомагає впоратись з хвилюванням. Можливо в когось воно більше, в когось менше перед грою, але всередині гри я думаю  що коли потрібно щось робити, допомагати команді, воно відходить в сторону. Думаю, що хвилювання воно було, воно буде, але цей досвід ігор, який був до цього на такому рівні він допомагає і ти знаєш як виходити з цього.

Що відомо вам про призові за таке досягнення? Є інформація стосовно цього?

– Не знаю, які будуть призові, що буде. Нам, якщо говорити двома словами, сказали, що все буде, але станом на зараз нічого не ясно. Обіцяють Асоціація футболу України і Асоціація футзалу України.  Обіцяють що будуть преміальні, але які – не знаємо на 100%.

Не пропускайте наші ексклюзиви, підпишіться на наш Телеграм-канал. На каналі ми публікуємо тільки ексклюзивний контент.

Журналіст сайту Ukrsport Володимир Варуха поспілкувався з Миколою Микитюком та дізнався більше про історичне досягнення збірної України з футзалу.

Старт чемпіонату світу був не дуже вдалий для України. Тоді ми програли з рахунком 7-1. Що вам сказав Косенко після матчу? Чи змінилась тактика в України на наступні матчі?

– Перший матч чемпіонату світу був не дуже вдалий за результатом гри, хоча ми ретельно аналізували збірну Аргентини. Для мене це найбільш дисциплінована та найскладніша збірна на цьому мундіалі. Багато гравців мають великий досвід виступів на такому форумі і не даремно вони чемпіони та віцечемпіони світу попередніх років. Тоді Олександр Петрович подякував за те, що намагались зробити все можливе для перемоги і наголосив що потрібно забути цю поразку і готуватися до наступного матчу, адже турнір ще продовжується.

Чи зраділи ви, що в 1/8 вийшли на Нідерланди? Розуміли, що цього суперника Україна може обіграти?

– На чемпіонаті світу легких матчів не буває. Кожна збірна розуміє що іншого шансу не буде, є один матч в якому потрібно викладатись на 120%. Тренерський штаб проаналізував суперника, вказав де ми можемо реалізувати свої плани і здобути перемогу. 

Як відреагували на те, що Венесуела пройшла Іспанію? 

– Спочатку були трохи здивовані результатом цього поєдинку, але проаналізувавши той матч зрозуміли, що все було заслужено. Венесуела дуже сильно провела той поєдинок проти Іспанії. 

Одним з найбільш феєричних моментів на ЧС став гол нашого голкіпера Сухова у матчі проти Венесуели. Як у команді відреагували на таке взяття воріт?

– Олександр не вперше демонструє таку гру, тому це було не спонтанно. Всі ці моменти з підключенням нашого воротаря, який володіє чудовою грою ногами ми готували і вдосконалювали на тренуваннях. Радий, що він використав цей свій шанс.

На скільки вплинула на вас травма капітана Петра Шотурми у матчі проти Бразилії? Чи було важче грати?

– Петро Шотурма – ключовий гравець нашої збірної України, капітан та лідер команди, який в складні ситуації бере на себе відповідальність і може вирішити епізод. Складно замінити такого майстерного гравця як Петро. Однак, тоді в нас були зміни в квартеті, ми трошки перебудувалися в грі і використовували всі свої сильні сторони, щоб підтримати темп гри. 

Петрові Шотурмі бажаю швидкого відновлення, він потрібен збірній та українському футзалу.

Чи було вам важко налаштовуватись на матч проти Франції після прикрої поразки від Бразилії?

– Звичайно, була прикра поразка від Бразилії, бо ми були дуже близько до фіналу чемпіонату світу.  Однак основним завданням було максимально швидко відновитись фізично та ментально, щоб вийти готовим на поєдинок. Мотивація всіх була дуже висока – здобути бронзові нагороди для України в цей дуже складний період, коли країна бореться за незалежність України. 

На початку матчу проти Франції ви також отримали травму. На скільки вона серйозна? Як себе почуваєте зараз?

– Так, отримав невелике пошкодження, отримав удар в коліно і відчував, що продовжити гру я не міг. Зараз вже все добре, відновився і знову повернувся до тренувань.

Якими були емоції під час церемонії нагородження? Вірили взагалі в те, що Україна третя найсильніша у світі? 

– Емоції були позитивними, це хороший результат для нас, тому що для багатьох це перший такий великий форум і звичайно, це особливий момент для кожного. Скажу, що в збірній панує чудова та дружня атмосфера, кожен докладав свої зусилля. Можна навіть переглянути деякі епізоди внутрішнього процесу команди.

Якщо здобули ці нагороди – значить все  заслужено. 

Чи відомо вам щось про преміальні за зайняте третє місце на ЧС? Будуть додаткові виплати гравцям?

– Відомо що преміальні будуть виплачені, але точної суми ще немає.

Кому присвячуєте цю перемогу на чемпіонаті світу?

– Нашим Збройним силам України, всім захисникам та захисницям, тим людям, які зараз знаходяться в полоні, тим які віддали свої життя, тому що якби не вони, ми б не змогли взяти участь на цьому форумі і здобути ці нагороди. Слава Україні! Героям Слава!

Які у вас подальші плани? Чи готові до нового сезону?

– Зараз повністю переключився на внутрішній чемпіонат, продовжую вдосконалюватись та розвиватися. Цілі команди – перемагати та рухатися вперед.

Більше новин про футзал шукайте у нашому розділі.

Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Даниїлом Абакшиним та дізнався більше про виступ на чемпіонаті світу.

Які емоції у вас зараз? Чи вірите в те, що Україна стала третьою найкращою командою у світі?

– Так, звісно вірю. Емоції вже трохи вляглися, ми вже пораділи за цей успіх і зараз ще радіємо від спогадів, але йдемо далі. 

Яке завдання ставив вам тренерський штаб перед чемпіонатом світу?

– Ціль нам озвучували напередодні чемпіонату світу. Тренер казав, що ми повинні перемагати у кожному матчі і крок за кроком йти до мети. Тобто, чітких цілей перед турніром в Узбекистані не було, але ми повинні були завжди перемагати. 

За рахунок чого вам підкорилося таке досягнення?

– Нам вдалося завоювати бронзові медалі цього чемпіонату світу, бо ми правильно налаштовувались на кожну гру. Були разом з хлопцями як на майданчику, так і за його межами. Взагалі, у нас були спільні інтереси. Я думаю, це все нас обʼєднало і завдяки цьому ми змогли досягти такого успіху на чемпіонаті світу.

Що можете сказати про роботу тренерського штабу? Які настанови давав вам Олександр Косенко перед матчами?

– Здається, правильні, якщо такий результат здобули (сміється). Олександр Косенко нам постійно підказував, перед грою, під час гри. У кожній ситуації допомагав та говорив, як потрібно вести себе на майданчику у тих чи інших моментах.

На цьому чемпіонаті збірна України помітно додала в атаці, команда атакувала навіть проти бразильців, мала моменти. Раніше з цим компонентом було все дуже складно – важко виходили з-під пресингу, майже не створювали моменти з гри. Що змінилося цього разу? Це підготовка команди Косенком, психологічна впевненість, можливо, рівень нашого чемпіонату зріс чи щось інше?

– Я думаю всі ці фактори зіграли роль, але, ще думаю, що просто не помічали цього. На моїй памʼяті, скільки я у збірній, то команда постійно багато атакує. Можливо, не забивали стільки, але атакували завжди багато. Не можу сказати, що це фарт, можливо трохи майстерність стала кращою.

Не знаю як відповісти, але мені здається, що ми завжди були атакуючою командою. 

Як вам тренуватися на терафлексі? В чому особливості покриття?

– В деяких залах в Україні він є. Ми грали на ньому і суто на тренувальний процес воно не впливає. Просто в Узбекистані більшість майданчиків для тренувань були саме з терафлексом, а не з паркетом, як у ігрових залах.

Оцініть рівень нашого чемпіонату – чи достатньо він конкурентний? Що змінилося за останні роки?

– Я сьомий рік в чемпіонаті. Вважаю, що наш чемпіонат сильний. Наприклад, Корсун зараз поїхав грати в Іспанію, Микитюк поїхав теж туди. Не можу сказати, що ми зараз доженемо Португалію та Іспанію за рівнем чемпіонатів, але по результатах за збірну точно підкрадаємось до них.

Сезон в Україні тільки починається, тому подивимось, як він пройде, яким буде рівень чемпіонату.

Як вам старт сезону Екстраліги?

– В принципі непогано, зіграли у бойову нічию з Авророю (2:2). В нас далі Ліга чемпіонів, турів не буде, а там приїдемо і будемо знову готуватись до виступів у чемпіонаті.

Ви стали другим найкращим бомбардиром чемпіонату світу з футзалу. Що можете сказати про це? Чи вірили взагалі в такий успіх? 

– Я дуже радий. Коли їхав на чемпіонат світу, то думав про це. Потім один гол в групі і вже навіть не дивився туди на бомбардирів. Далі, хет-трик у ворота Венесуели і можна сказати, що я розцвів тоді. Мені дуже подобається, що так склалося. Я дуже радий цій нагороді.

Матч проти Франції став одним з найкращих для нашої збірної на ЧС. Тоді ви забили три голи і всі у порожні ворота, коли суперник грав у 5 польових. Як ви відчували, що саме в цей момент потрібно бити? Чи були впевнені, що забʼєте? 

– Ну, як сказати, бʼю завжди і хочу попасти у ворота. Тут так склалося, що три рази вдарив і три рази попав. Все вийшло дуже здорово і я дуже радий, що допоміг команді виграти цей матч за бронзу чемпіонату світу з футзалу.

Кого з гравців збірної України ви б виділили?

– Олександр Петрович добре сказав: ”ми добре грали, бо ми команда”. І це правда, ми дійсно досягли такого результату, бо були єдиною командою. У кожного є якісь свої риси, які допомогли на цьому чемпіонаті світу.

Що відчували на церемонії нагородження? Які були емоції?

– Ой, це давно таких емоцій не було і словами їх передати просто неможливо. На чемпіонаті України такого точно не було. Тут мурашки по тілу довго бігали.

Чи вітали вас з таким досягненням представники інших збірних чи може якісь інші відомі люди?

– Ну відомі люди мабуть ні. Всю команду вітали, а особисто – ні. Ті хто був на нагородженні потиснули руки, але, я не думаю, що це можна вважати особистим привітанням.

Кому присвячуєте цю перемогу? 

– Думаю, що всім вболівальникам, дружині, сину і взагалі всім-всім, хто нас підтримував на шляху до цієї медалі. 

Що вам відомо про преміальні за таке досягнення?

– Ой, важке питання. Ми знаємо, що вони повинні бути точно, але точних сум нам ще невідомо. Коли буду знати точно, тоді і зможу сказати вам.

Читайте наше попереднє інтерв’ю з Ігорем Корсуном.

Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Ігорем Корсуном та дізнався більше про його виступи на чемпіонаті світу з футзалу.

Які емоції у вас зараз? Як оцінюєте цей історичний успіх на чемпіонаті світу?

– Емоції дуже хороші, потрохи приходить відчуття того, що ми насправді зробили. Знаєте, перед самим чемпіонатом я б напевно такий результат на відмінно оцінив, але зараз розумію, що могли і краще.

Які цілі ставив перед вами Олександр Косенко напередодні турніру? Чи могли ви взагалі повірити в те, що станете бронзовими призерами ЧС? 

– Якщо брати до уваги цілі на чемпіонаті світу, то це, звичайно були медалі. Я вірив у це, я жив з цією думкою і мрією від першого матчу відбору. Це була головна моя мотивація на весь цей час.

На вашу думку, завдяки чому вдалося досягти такого феноменального результату?

– На мою думку нинішня збірна України сильна ментально, ми спокійно можемо грати на рівні з топами “в своїй голові”,  це найголовніше. Ну і звичайно колектив, мікроклімат в команді. Також вважаю, що вагомим фактором є війна в Україні. Це також була мотивація порадувати українців, подарувати хоч трошки щастя для хлопців із ЗСУ, які пишуть тобі перед грою з окопів і бажають перемоги.

Без сумніву, вся збірна демонструвала дуже хорошу гру, але кого з гравців ви б виділили? Хто входить до списку головних творців цього успіху? 

– До цього списку входить вся збірна, кожен зі своєї сторони віддавав максимум для досягнення результату.

Як взагалі оцінюєте свій виступ на турнірі? Чи задоволені собою?

– Не задоволений, я завжди самокритичний до себе. На мою думку, якщо тільки ти хоч раз подумаєш, що ти ”в порядку”, то в тебе відразу будуть проблеми.

Якою у вас була тактика протягом турніру? Які настанови давав вам Олександр Косенко перед найважливішими матчами?

– Головною тактикою протягом турніру була перемога у кожному наступному матчі. Я думаю, що всі найважливіші настанови можна побачити у випусках ВСЕРЕДИНІ ЗБІРНОЇ.

Ви забили на турнірі 4 важливих голи. Який вам сподобався найбільше?

– Я люблю голи забивати і для кожного футзаліста це дуже важливо. Як на мене, то головне щоб мʼяч опинився в сітці, а краса не має значення.

Проти Бразилії збірна України видала феноменальний матч. Ми були на рівних чемпіонами світу, але, не змогли вийти до фіналу. Чого на вашу думку не вистачило Україні?

– Так, з Бразилією була непогана гра, але як на мене, не феноменальна. Вважаю, що не вистачило саме досвіду таких матчів. На жаль в нас в житті в рази менше поєдинків такого рівня, ніж у бразильців.

У матчі за третє місце проти Франції після першого тайму Україна вела з мінімальним рахунком. Потім, вже у другому таймі вдалося переломити хід гри та розгромити суперника. Що вплинуло на цей матч? Чи можете сказати, що суперник посипався після швидких пропущених голів?

– Збірна Франції дуже потужна команда. І це була надскладна гра до кінця матчу. Вони посипалися тільки через те, що ми їх змусили це зробити своєю реалізацією. Дуже щасливий що все так склалося.

Що вам сказав Олександр Косенко після перемоги над Францією?

– Головний тренер привітав нас після цього матчу.

Який момент з цього чемпіонату світу ви запамʼятаєте назавжди?

– Найбільше запамʼятався момент коли весь зал вболівальників, серед яких були українці, узбекистанці, казахи й інші скандували ”УКРАЇНА” у матчі проти збірної Бразилії. Також, звичайно запамʼятався момент вручення медалей та вихід на п’єдестал.

Як святкували здобуття бронзових нагород? Багато привітань отримали?

– Насправді емоцій і сил святкувати вже не було. Напевно, святкування ще попереду. Щодо привітань, то отримав я їх дуже багато і від різних людей.

Читайте наше попереднє інтерв’ю з футзалістом ХІТа та збірної України Ігорем Чернявським.