Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Віктором Постолом та дізнався більше про його підготовку, спаринги та попередні досягнення.

Розкажіть чому ви знову вирішили повернутися в ринг після тривалої паузи та виступити на вечорі боксу від Spartabox?

– Я не те, що вирішив, я нікуди не йшов. Була така велика перерва, бо ми чекали, що можливо буде якийсь поєдинок в Америці, але минулий менеджер каже, що зараз там не дуже проходять бої, тому Ігор Фаніян запропонував мені відбоксувати тут. Я погодився, тому що чого мені чекати, якщо можна відбоксувати в себе вдома, тим паче така велика перерва, вже майже два роки.

Які у вас стосунки з Ігорем Фаніяном? Як давно ви знайомі?

– З Ігорем Фаніяном ми знайомі дуже давно, тому що ми колись починали разом в компанії Elite Boxing, разом ми їздили з Броварів на тренування, боксували по професіоналах. Тому ми дружимо давно.

Розкажіть, як проходить ваша підготовка до вечора боксу від Spartabox 25 січня? Як готуєтесь? Хто присутній серед спаринг-партнерів?

– Підготовка вже давно розпочалась. Зараз залишилось ще 3 спаринга, спарингую в Києві і в Броварах іноді. Допомагають наші хлопці, серед яких, Харциз і Рагімов. Тобто молоді спортсмени з якими не так просто, тим паче в моєму віці, але все одно дуже подобається те, що хлопці добре боксують і навіть є учасник Олімпійських ігор – Харциз. Тобто, вони вже з досвідом.

Ярослав Харциз дуже перспективний боксер. Цікаво дізнатися, що ви думаєте про нього та про його якості?

– Він перспективний боєць, гарний хлопець, як людина нормальний і добрий чоловік. Я бажаю йому, щоб він найближчим часом міг стати чемпіоном світу з професіоналу. Я знаю, що він любить боксувати, тому я йому бажаю успіхів. Дійсно гарний і перспективний боєць.

Як оцінюєте боксерські вечори, які проводить Ігор Фаніян та Spartabox в Україні під час війни?

– По-перше, дійсно в нас зараз війна і те, що Ігор не просто проводить бої, а на допомогу Збройним силам це дуже важливо. Також він долучився до того, що будуть боксувати спортсмени-інваліди, які після війни отримали поранення, тому великий респект за це.

Я розумію, що війна, але спортсменам також потрібно боксувати, тому велика подяка нашим ЗСУ в першу чергу. Ми їм дуже вдячні за те, що вони захищають нашу країну, і дають нам змогу боксувати. Я думаю вони також будуть задоволені, що ми перемагаємо.

З приводу поєдинків ветеранів. Наскільки важливо таким чином підтримувати наших героїв? 

– Потрібно проводити такі бої, щоб хлопці не опускали руки, щоб вони не вважали себе нікчемними. В них є змога займатися, виступати, показувати на публіці, тому для них боксувати в такий час – прямий заряд.

Давайте згадаємо ваше найбільше досягнення – це здобуття титулу чемпіона світу за версією WBC в 2015 році. Як ви переживали цей момент тоді? І що відчували після здобуття титулу?

– Я так скажу, що коли почав боксувати в мене навіть в планах не було, що я можу стати чемпіоном світу. Коли я вже провів 12 поєдинок, завоював перший пояс WBC international, то зрозумів, що так я можу і почав плідно працювати і йти до своєї мети.

Я не думав про якісь гроші чи ще щось, я кожен поєдинок хотів вигравати і вигравати,  і добратись до першого чемпіонства світу. Це так і сталось, мені пощастило, що я поїхав в Америку, відбоксував за офіційного претендента, тоді був поєдинок з турком, я його виграв і став офіційним претендентом. Коли я виграв Лукаса Матісса мені ще казали, що ніхто й надії не давав, що я зможу виграти і стану чемпіоном світу. Але я гарно підготувався, в мене мета була гарно відбоксувати за пояс. Навіть і не думав як виграти, і як стати чемпіоном світу.

Коли я виграв, то всі мої друзі, які приїхали мене підтримати, кажуть: “Ти хоч розумієш, що ти чемпіон світу?”, але я цього не розумів одразу. І тоді тільки на наступний день я зрозумів, що дійсно – чемпіон світу по версії WBC.

В вашій кар’єрі було багато важких суперників, але кого з них ви б могли виділити? Який бій був для вас найважчим?

– Звісно це був наступний поєдинок після Матісса, це Теренс Кроуфорд. Він той боксер, який може піти вперед, може обдурити, такий різносторонній і з таким боксером дуже важко боксувати, тому я вважаю, що Кроуфорд це був для мене такий сильний суперник.

Ми раді бачити, що ви боксуєте і далі, але скажіть будь-ласка, коли думаєте над завершенням кар’єри і чи є таке в планах зараз? Скільки поєдинків ще плануєте провести?

– Ну знаєте, бажання є, сили є, тому поки що боксую. Я не думаю, що це буде довго, але всьому свій час. От коли я сам зрозумію, що вже досить, то я всім скажу і всі будуть знати, що Постол залишив кар’єру, а так то я підтримую форму і чудово почуваюсь.

Не звертаю увагу на те, шо мені за декілька днів буде 41 рік, гарно себе почуваю. Так, дійсно молодь росте, важко, але сили ще є, тому хочу ще боксувати. Я думаю 2-3 поєдинки ви всі ще побачите.

Чи плануєте залишатись в боксі після завершення кар’єри? 

– Так, мабуть. Буду все пов’язувати з тим, щоб можливо діток тренувати, після завершення кар’єри чесно кажучи буду думати, що робити далі.

Як взагалі оцінюєте теперішній рівень боксу в Україні? Як вам наші боксери?

– Радує, що не дивлячись на те, що війна, наш бокс в Україні розвивається, проходить багато змагань і по любителях, і професіоналах. Наші хлопці ростуть і я дуже радий.

Володимир Варуха