Також, Товкай став чемпіоном Європи у 2024 році, вигравав срібло та бронзу на цих же змаганнях. На ЧС-2024 у китайському Чженчжоу українець здобув срібло у естафеті.

Журналіст сайту Uksport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Олександром Товкаєм та дізнався більше про його карʼєру.

Про карʼєру

Чому ви обрали саме сучасне пʼятиборство? 

– Спочатку я обрав для себе плавання, але там так сталося, що я досягнув свого максимуму. Також в цей час мій тренер вийшов на пенсію і я залишився один. Саме тоді мені запропонували сучасне пʼятиборство і я погодився спробувати себе у цьому виді спорту. 

Чи не думали ви займатися лише одним видом спорту, який входить до програми сучасного пʼятиборства?

– Я в достатньо пізньому віці попав у сучасне пʼятиборство, адже коли я почав займатися цим видом спорту, мені було 17 років. Це доволі пізно, адже здебільшого діти починають у 10-12 років. Але, я зміг адаптуватися і в принципі, навіть не розмірковував на рахунок інших видів спорту.

Що стосується плавання, то я хотів бути сильним плавцем, але у кожного є свій максимум, вище якого ви не зможете стрибнути. Простіше кажучи, у мене не було великих перспектив у плаванні.

Серед пʼяти видів спорту сучасного пʼятиборства у вас є той, який подобається найбільше? 

– Ви знаєте, мені подобаються усі види, що входять до програми сучасного пʼятиборства, але на даний момент мабуть мені більше по душі фехтування і як не дивно, біг. Тобто, фехтувати і бігати я можу весь день, якщо це дозволяє форма.

До бігу в мене лежить душа. Мені подобається бігати на стадіонах та покращувати свої результати, а також подобається бігати звичайні кроси десь на природі. Біг – це своєрідна медитація. Ти біжиш, постійно змінюється картинка, завжди щось нове, щось цікаве. 

Щодо фехтування, то це вид, який залежить не тільки від самого себе, а також і від суперника. Це свого роду такі собі шахи, де дуже важливо переграти супротивника не тільки навичками, а ще й тактично та психологічно.

Яке досягнення у карʼєрі вважаєте найкращим? 

– Я би виділив два. Перше – це те, що я відібрався на Олімпійські ігри, адже у минулому році я заробив іменну ліцензію на Європейських іграх у Кракові, яка дозволила мені виступити у Парижі. Друге – це чемпіонат Європи цього року, який я виграв.

І ще я, мабуть, відніс би сюди друге місце у естафеті зі своїм дуже хорошим другом на чемпіонаті світу у Китаї цього року.

Що, на вашу думку, найважче у сучасному пʼятиборстві?

– На мою думку, найважче зібрати всі види в купу. Тобто, виступити у кожному з видів на високому рівні і не припуститися помилок.

Ви можете бути дуже сильним спортсменом, але іноді може заважати мандраж чи будь-які інші фактори. Дуже багато спортсменів, які не можуть реалізувати себе через це.

Зазвичай, у нас змагання тривають дуже довго, адже спочатку потрібно пройти кваліфікацію, далі півфінал і вже згодом фінал. На кожному з цих етапів потрібно виступити найкращим чином.

Тому, сконцентруватися на кожному виді під час змагань – це найскладніше у сучасному пʼятиборстві.

Як оцінюєте свій виступ на Олімпіаді? Чого не вистачило?

– На Олімпіаді не вистачило трохи фарту. Тоді я виграв фехтування і в принципі, з такими результатами можна було боротися за медалі. Це був реалістичний сценарій. 

Далі трапилася складна ситуація з конем. Протягом сезону в мене зазвичай все добре складалося з конем, але тут зразу вже виникли проблеми на розминці і ми не змогли їх вирішити. Знаєте, ця ситуація буде зі мною все життя.

Які у вас плани на майбутні роки? Чи плануєте поїхати на Олімпійські ігри до Лос-Анджелеса?

– Так, спорт я не завершую, я хочу займатися далі, працювати над новим видом, адже у пʼятиборстві змінюється програма – конкур прибирають, а замість нього тепер буде смуга перешкод.

Я хочу знову поїхати на Олімпійські ігри, які відбудуться у Лос-Анджелесі і цього разу показати кращі результати.

Кого серед українських пʼятиборців ви б ще виділили? 

– У нас достатньо сильна команда. На жаль, так склалося, що через олімпійський рейтинг відбирається лише дві людини. Якщо б квота була збільшена, то на ігри до Парижу могли б поїхати троє хлопців від України.

Виділити можна Павла Тимощенка, який є досвідченим спортсменом. Також слід згадати Юру Ковальчука, який є сильним спортсменом, незважаючи на свій вік. Той же самий Максим Агарешев робить все на високому рівні і в принципі, він один з найкращих бігунів у світі і загалом всі види у нього на високому рівні.

Також не варто забувати Владислава Чекана, який не просто так потрапив на Олімпійські ігри до Парижу. 

Загалом, у нас сильне молоде покоління і багато хороших спортсменів, які обовʼязково будуть брати медалі на міжнародному рівні.

Яке у вас хобі поза межами спорту?

– Так, хобі в мене є. Не можна сказати, що вони прям повністю за межами спорту, але за межами професійного спорту точно. Я дуже люблю активний відпочинок, дуже люблю слідкувати за різними спортивними подіями. Мені подобається Формула-1, мені подобаються шахи.

В принципі, під настрій мені цікаво і книжку почитати, інформацію пошукати про якогось діяча чи спортсмена.

Чого ви б хотіли досягти у своїй спортивній карʼєрі?

– Моя головна ціль – це олімпійське золото. Що стосується Європейських ігор, то я б теж не відмовився від золота, але вважаю, що треба ставити завжди найвищі цілі і тоді успіх обовʼязково прийде.

Чого бажаєте молодим спортсменам?

– Початківцям я побажав би не звертати уваги на невдачі та поразки, ні в якому разі не здаватися та завжди йти до своєї мети.

Про вплив війни

Що змінилося для вас після початку повномасштабної війни? Чи стало важче тренуватися та взагалі змагатися?

– Звичайно, що тренування вдома це набагато комфортніше і приємніше, але постійні повітряні тривоги і атаки не дають відновитися належним чином.

Федерація організовує для нас збори за кордоном, але вдома все ж таки набагато краще тренуватися.

Хочу додати, що я досліджував розклади Олімпіад і визначив таку закономірність, що країна, в якій проходять змагання здобуває більше медалей для себе, ніж на попередніх Олімпіадах. Тому, очевидно, що вдома і рідні стіни допомагають.

Де здебільшого проходять ваші тренування? За кордоном чи в Україні?

– Довгий час я тренувався у себе вдома, в Києві. Якщо ж брати до уваги збори за кордоном, то тут варто виділити Польщу та Німеччину. Також були разові збори в Угорщині, Туреччині та Південній Кореї.

Більше новин про спорт читайте на нашому сайті.