Для тренерського штабу цей матч – можливість відпрацювати тактичні схеми та перевірити гравців в умовах, наближених до турнірних. Данія – серйозний суперник із чітко вибудованою грою та досвідом великих турнірів, тому результат і якість гри будуть показовими для оцінки готовності команди.

Офіційну трансляцію матчу веде Megogo. Глядачі в Україні можуть дивитися гру безкоштовно на каналі Megogo Спорт у мережі Т2. А як дивитися Данія – Україна за кордоном ви дізнаєтеся з нашого детального гайда з практичними порадами.

Заявка збірної України на матч:

Воротарі: Анатолій Трубін («Бенфіка», Португалія), Андрій Лунін («Реал Мадрид», Іспанія), Дмитро Різник («Шахтар»), Руслан Нещерет («Динамо» Київ).

Захисники: Ілля Забарний («Парі Сен-Жермен», Франція), Микола Матвієнко, Валерій Бондар (обидва – «Шахтар»), Тарас Михавко («Динамо» Київ), Едуард Сарапій («Полісся»), Віталій Миколенко («Евертон», Англія), Олександр Романчук («Університатя» Крайова, Румунія).

Півзахисники: Олег Очеретько, Артем Бондаренко, Єгор Назарина (усі – «Шахтар»), Олександр Назаренко, Олексій Гуцуляк (обидва – «Полісся»), Микола Шапаренко, Андрій Ярмоленко (обидва – «Динамо» Київ), Єгор Ярмолюк («Брентфорд», Англія), Георгій Судаков («Бенфіка», Португалія), Віктор Циганков («Жирона», Іспанія), Геннадій Синчук («Монреаль», Канада), Руслан Маліновський («Дженоа», Італія).

Нападники: Роман Яремчук («Ліон», Франція), Матвій Пономаренко («Динамо» Київ), Артем Довбик («Рома», Італія).

Резервний список: Володимир Бражко, Назар Волошин (обидва – «Динамо» Київ), Дмитро Криськів («Шахтар»), Ігор Краснопір («Полісся»), Максим Хлань («Гурнік» Забже, Польща).

Дебютний збір нового тренера передбачає два товариські матчі напередодні чемпіонату світу: 31 травня збірна зустрінеться з Польщею у Вроцлаві, а 7 червня – з Данією. Обидва поєдинки стануть для Мальдери першими офіційними іграми на чолі «синьо-жовтих» і важливим тестом перед головним турніром літа. Як дивитися Данія – Україна за кордоном дізнайтесь тут. До складу увійшли гравці з провідних клубів Європи — від «Реал Мадрида» і «Бенфіки» до «Роми» та «Брентфорда».

Ось повний склад збірної України на ці матчі:

Воротарі: Анатолій Трубін («Бенфіка», Португалія), Андрій Лунін («Реал Мадрид», Іспанія), Дмитро Різник («Шахтар»), Руслан Нещерет («Динамо» Київ).

Захисники: Ілля Забарний («Парі Сен-Жермен», Франція), Микола Матвієнко, Валерій Бондар (обидва – «Шахтар»), Тарас Михавко («Динамо» Київ), Едуард Сарапій («Полісся»), Віталій Миколенко («Евертон», Англія), Олександр Романчук («Університатя» Крайова, Румунія).

Півзахисники: Олег Очеретько, Артем Бондаренко, Єгор Назарина (усі – «Шахтар»), Олександр Назаренко, Олексій Гуцуляк (обидва – «Полісся»), Микола Шапаренко, Андрій Ярмоленко (обидва – «Динамо» Київ), Єгор Ярмолюк («Брентфорд», Англія), Георгій Судаков («Бенфіка», Португалія), Віктор Циганков («Жирона», Іспанія), Геннадій Синчук («Монреаль», Канада), Руслан Маліновський («Дженоа», Італія).

Нападники: Роман Яремчук («Ліон», Франція), Матвій Пономаренко («Динамо» Київ), Артем Довбик («Рома», Італія).

Резервний список: Володимир Бражко, Назар Волошин (обидва – «Динамо» Київ), Дмитро Криськів («Шахтар»), Ігор Краснопір («Полісся»), Максим Хлань («Гурнік» Забже, Польща).

2 простих кроки для перегляду матчу

Переглянути фінал Ліги чемпіонів з-за кордону набагато простіше, ніж здається — вся інструкція складається лише з двох пунктів. Не потрібно шукати піратські стріми чи купувати іноземні підписки — достатньо мати Megogo та надійний VPN. Ось що потрібно зробити:

• Підключити підписку Megogo
• Підключити якісний VPN-сервіс з українським IP

Де дивитися Арсенал — ПСЖ — огляд платформ

В Україні фінал Ліги чемпіонів можна переглянути ексклюзивно на Megogo, причому платформа пропонує одразу дві аудіодоріжки на вибір — класичну та альтернативну. За кордоном матч транслюватимуть місцеві платформи залежно від країни: в Іспанії — Movistar+, у Польщі — Canal+, у Німеччині — DAZN. Проте жодна з цих платформ не запропонує українського коментаря та звичного інтерфейсу — тому Megogo з VPN залишається найкращим варіантом для українців за кордоном.

Параметр	Megogo	Інша платформа
Мова коментаря	Українська	Місцева мова
Аудіодоріжки	2 на вибір	1 стандартна
Вартість	Підписка Megogo	Окрема іноземна підписка
Доступність за кордоном	Через VPN	Без VPN
Якість зображення	До 4K	Залежить від платформи
Інші матчі збірної та ЧС	Так	Ні

Чому для перегляду фіналу Ліги чемпіонів потрібен VPN?

Права на трансляцію футбольних матчів купуються окремо для кожної країни, тому в кожній державі діє свій офіційний транслятор — в Україні це Megogo. Платформа визначає місцезнаходження глядача за IP-адресою пристрою і автоматично блокує доступ для користувачів з іноземними IP. Щоб обійти це обмеження і відкрити Megogo з будь-якої точки світу, потрібен VPN, який замінить вашу реальну IP-адресу на українську.

Як дивитися Megogo за кордоном через VPN — покроковий гайд

Підключитися до Megogo через VPN дуже просто і займає не більше кількох хвилин — навіть якщо ви ніколи раніше не користувалися подібними сервісами. Головне — зробити все заздалегідь, а не в останній момент перед матчем. Ось покрокова інструкція:

1. Завантажте та встановіть VPN-застосунок на свій пристрій
2. Зареєструйтеся або увійдіть у свій акаунт VPN
3. Відкрийте список серверів і виберіть країну — Україна
4. Підключіться до українського сервера
5. Відкрийте Megogo та переконайтеся, що платформа доступна
6. Запустіть трансляцію матчу та насолоджуйтесь переглядом

Який VPN вибрати для перегляду Арсенал — ПСЖ?

При виборі VPN для онлайн-перегляду спортивних трансляцій варто звертати увагу насамперед на швидкість з’єднання — вона має бути достатньою для стабільного відео у Full HD або 4K без буферизації. Також важлива стабільність швидкості протягом усього матчу, наявність серверів в Україні та надійний захист від розривів з’єднання. Нижче — три варіанти, які найкраще підходять для перегляду фіналу Ліги чемпіонів.

Surfshark — найкращий VPN для перегляду фіналу ЛЧ

Surfshark — оптимальний вибір для перегляду фіналу Арсенал — ПСЖ завдяки високій швидкості з’єднання, стабільній роботі та доступній ціні підписки. Сервіс має сервери в Україні, підтримує необмежену кількість пристроїв одночасно та забезпечує плавне відео без розривів навіть під час пікового навантаження. Зручний застосунок доступний на всіх платформах — Windows, macOS, iOS, Android та Smart TV.

ЗАМОВИТИ VPN-СЕРВІС

PlanetVPN — менш якісний, але непоганий варіант

PlanetVPN — безкоштовна альтернатива, яка підійде тим, хто не хоче витрачати гроші на підписку заради одного матчу. Однак варто враховувати, що під час великих спортивних подій сервіс часто перевантажується через велику кількість глядачів онлайн, що може призвести до гальм та переривань трансляції. Якщо вирішите скористатися PlanetVPN — підключіться заздалегідь і перевірте якість з’єднання до старту матчу.

ЗАМОВИТИ VPN-СЕРВІС

NordVPN — непогана альтернатива

NordVPN — один із найвідоміших VPN-сервісів у світі з хорошою репутацією та розгалуженою мережею серверів, зокрема в Україні. Сервіс забезпечує стабільне з’єднання та надійний захист, хоча за ціною є дещо дорожчим за Surfshark. Це гідний варіант для тих, хто вже має підписку на NordVPN або шукає перевірену альтернативу.

ЗАМОВИТИ VPN-СЕРВІС

Переваги перегляду матчу Арсенал — ПСЖ за допомогою Megogo + VPN

Головна перевага комбінації Megogo + VPN — можливість стежити за фіналом з українським коментарем незалежно від того, де ви перебуваєте. Крім того, Megogo пропонує унікальну альтернативну аудіодоріжку від Романа Бебеха та Сергія Стерненка, де кошти від перегляду спрямовуються на підтримку військових — і це справді особливий спосіб вболівати за улюблену команду. Ось повний список переваг:

• Коментар українською мовою
• Вибір між класичною та альтернативною аудіодоріжкою
• Альтернативна доріжка від Стерненка та Бебеха — перегляд на підтримку ЗСУ
• Якість до 4K на будь-якому пристрої
• Одна підписка замість окремої іноземної платформи
• Доступність на телевізорі, смартфоні та комп’ютері
• Доступ до всього спортивного контенту Megogo

Інші події, доступні на Megogo

Окрім фіналу Арсенал — ПСЖ, підписка Megogo відкриває доступ до багатьох інших важливих футбольних подій найближчими тижнями. Зовсім скоро на платформі можна буде переглянути матчі національних збірних — Польща — Україна та Україна — Данія, за якими з нетерпінням стежить уся країна. А головна подія літа — чемпіонат світу з футболу в США та Мексиці, який стартує вже на початку червня, — також транслюватиметься на Megogo.

Як дивитися Арсенал — ПСЖ за кордоном без VPN?

Переглянути фінал Ліги чемпіонів за кордоном без VPN технічно можливо — для цього потрібно знайти офіційного транслятора у країні, де ви перебуваєте. Однак у такому разі коментар буде місцевою мовою, а не українською, і ви втратите можливість обирати між двома аудіодоріжками Megogo. До того ж іноземні платформи здебільшого є платними, тому заощадити на підписці все одно не вийде.

Де дивитися фінал Ліги чемпіонів Арсенал — ПСЖ безкоштовно?

Теоретично в інтернеті можна знайти піратські трансляції фіналу, однак це є порушенням авторських прав і несе юридичні ризики для глядача. Крім того, якість таких стрімів зазвичай дуже низька — розмите зображення, постійні розриви, нав’язлива реклама кожні кілька хвилин та загроза вірусів і шкідливого програмного забезпечення. Замість того щоб псувати собі враження від головного матчу року на піратському стрімі сумнівної якості, краще обрати офіційну трансляцію Megogo з українським коментарем — тим більше що вартість підписки є цілком доступною.

ЗАМОВИТИ VPN-СЕРВІС

Висновок

Найкращий спосіб переглянути фінал Арсенал — ПСЖ з-за кордону — це поєднання Megogo та надійного VPN-сервісу з українським сервером. Така комбінація дає вам не лише доступ до офіційної трансляції рідною мовою, а й підписку на весь футбол від Megogo — матчі збірної України та, що особливо важливо, чемпіонат світу з футболу, який стартує вже 11 червня. Не пропустіть головні матчі сезону — підключайте Megogo і VPN вже сьогодні!

FAQ — часті запитання

Чи можна дивитися Megogo за кордоном?

Так, але для цього потрібен VPN з українським сервером, оскільки платформа визначає місцезнаходження за IP-адресою і блокує доступ з іноземних адрес.

Який VPN найкраще підходить для Megogo?

Найкращим варіантом є Surfshark — він забезпечує високу швидкість, стабільне з’єднання та має сервери в Україні за доступною ціною.

Скільки коштує підписка на Megogo?

Megogo пропонує кілька тарифних планів — вартість залежить від обраного пакету. Для перегляду спортивних трансляцій потрібен тариф зі спортивним пакетом.

О котрій годині починається фінал Ліги чемпіонів?

Матч Арсенал — ПСЖ розпочнеться 30 травня 2026 року о 19:00 за київським часом.

Де відбудеться фінал Ліги чемпіонів 2026?

Фінал пройде на стадіоні «Пушкаш Арена» у Будапешті, Угорщина.

Чи є безкоштовний варіант перегляду фіналу ЛЧ?

Безкоштовно переглянути матч легально практично неможливо — Megogo є платною платформою. Новим користувачам може бути доступний пробний період.

Чи буде доступний Megogo на телевізорі за кордоном?

Так, якщо підключити VPN безпосередньо на роутері або скористатися Smart TV з підтримкою VPN-застосунків.

Яка якість трансляції на Megogo?

Megogo транслює матчі у якості до 4K — за умови стабільного інтернет-з’єднання від 25 Мбіт/с.

Чи потрібно щоразу вмикати VPN для Megogo?

Так, щоразу перед переглядом за кордоном потрібно спочатку підключитися до українського сервера VPN, а потім відкривати Megogo.

Чи можна дивитися Megogo на кількох пристроях одночасно?

Так, залежно від тарифного плану Megogo підтримує перегляд на кількох пристроях одночасно.

Як дивитися Арсенал — ПСЖ у Польщі?

Найкращий варіант для українців у Польщі — підключити Megogo через VPN з українським сервером. Так ви отримаєте трансляцію українською мовою замість польської Canal+, яка є офіційним транслятором у цій країні.

Як і де дивитися фінал ЛЧ Арсенал — ПСЖ в Іспанії?

В Іспанії офіційний транслятор — Movistar+, але для українців зручніше і вигідніше скористатися Megogo + VPN. Підключіться до українського сервера — і дивіться матч рідною мовою без іспанської підписки.

Як подивитися фінал Ліги чемпіонів у Німеччині?

У Німеччині фінал транслює DAZN, проте українцям рекомендуємо Megogo у поєднанні з VPN. Це дозволить переглянути матч з українським коментарем та обрати між двома аудіодоріжками.

Де дивитися Арсенал — ПСЖ в Європі?

Незалежно від країни Європи, де ви перебуваєте, найкращим рішенням для українців є Megogo + VPN з підключенням до українського сервера. Це єдиний спосіб переглянути фінал українською мовою з офіційною якісною трансляцією з будь-якої точки світу.

ЗАМОВИТИ VPN-СЕРВІС

Бій Усик – Верховен

Бій відбудеться 23 травня 2026 року біля пірамід Гізи — організатори звели тимчасову арену просто неба поруч із Великим Сфінксом, що робить цей майданчик одним із найнезвичніших в історії боксу. Єгипет вперше в своїй історії приймає титульний поєдинок у хевівейті, а саме шоу під назвою «Glory in Giza» вже порівнюють із найгучнішими боксерськими вечорами сезону. Усик і Верховен вийдуть на ринг орієнтовно о 00:48 за київським часом у неділю, 24 травня, після дев’яти поєдинків андеркарду.

Що на кону

WBC санкціонувала поєдинок і переможець отримає унікальний пояс від Світової боксерської ради, дизайн якого виконано у стилі єгипетських пірамід. WBA та IBF зарахують цей бій Усику як офіційний захист відповідних титулів, тож на кону — повний набір чемпіонських регалій надважкої ваги. Крім трьох головних поясів, розіграються нагорода журналу The Ring та спеціальний титул «Король Нілу», що стане символом перемоги в одному з найнезвичніших місць в історії боксу.

Бійці

Олександр Усик (24-0, 15 КО) — колишній дворазовий абсолютний чемпіон світу в суперважкій вазі, 39 років, повертається на ринг вперше за 10 місяців після перемоги над Даніелем Дюбуа у липні 2025 року. Його суперник Ріко Верховен (1-0, 1 КО) — 37-річна легенда кікбоксингу з Нідерландів, багаторічний чемпіон GLORY, однак у боксі він провів лише один поєдинок — ще у 2014 році. Бій проводиться виключно за правилами класичного боксу в суперважкій вазі — ніяких кіків, колін або прийомів кікбоксингу, що ставить Верховена у явно невигідне становище щодо досвіду.

Гонорари — скільки заробить Усик

За даними нідерландського видання De Volkskrant, Усик заробить за цей поєдинок близько $100 млн (86 млн євро) — потенційно один із найприбутковіших боїв у його кар’єрі, порівнянний із реваншем проти Тайсона Ф’юрі. Верховен отримає приблизно $15 млн — рекордний гонорар за всю його кар’єру; сам кікбоксер визнав: «Як кікбоксер я ніколи не отримував таких грошей. Це зовсім інший рівень». Загальний призовий фонд вечора оцінюється приблизно в 45 млн фунтів стерлінгів, а організатори порівнюють бюджет шоу з найдорожчими подіями в історії боксу.

Усик vs Верховен — ставки і прогнози

Букмекери одностайно вважають Усика абсолютним фаворитом: коефіцієнти на його перемогу тримаються в діапазоні 1.05–1.10, тоді як на Верховена дають 10.00–15.00. Найбільш імовірним сценарієм аналітики вважають перемогу Усика нокаутом (коеф. ~1.20), тоді як перемога суддівським рішенням оцінюється коефіцієнтом 5.33 — більшість експертів схиляються до дострокового фінішу. Певна інтрига все ж зберігається: Верховен є одним із найсильніших важкоатлетів у єдиноборствах, і в надважкій вазі один нокаутуючий удар здатен змінити все.

Як дивитися бій Усика за кордоном

Для глобальної аудиторії трансляцію забезпечує DAZN у форматі pay-per-view з англомовним коментарем — підписку можна оформити з більшості країн світу напряму через застосунок або сайт. Як дивитися бій Усика за кордоном — в Іспанії, Польщі, США чи будь-якій іншій країні — українці можуть дивитися бій з українським коментарем через Київстар ТБ (пакет Преміум HD): для стабільного доступу з-за кордону потрібен якісний стабільний VPN з підтримкою високої швидкості передачі даних та з українським ip. Якщо ви оформили підписку Київстар ТБ ще в Україні, доступ через застосунок зазвичай зберігається і за кордоном — перевірте актуальність підписки заздалегідь, щоб не мати проблем вночі під час самого бою.

Контекст і цікавинки

Напередодні бою Усик заявив, що до завершення його кар’єри залишилося лише три поєдинки — тож кожен вихід на ринг стає справжньою подією для вболівальників. Нестандартний суперник із кікбоксингу, екзотичне місце і видовищний формат під зоряним небом Єгипту роблять цей вечір справжнім святом — організатор Турки Аль аш-Шейх майстерно перетворює бокс на глобальне шоу. Серед коментаторів і ексчемпіонів точаться суперечки: чи зможе фізична потужність Верховена принести несподіванку, чи технічний геній Усика не залишить кікбоксеру жодного шансу?

Висновок — чого очікувати від бою Усик – Верховен

Усик виходить на ринг як абсолютний фаворит: різниця в боксерському досвіді колосальна, а технічний рівень українця залишається одним із найвищих в усій надважкій вазі — очікується, що він контролюватиме бій із першого раунду. Проте Верховен — не просто відомий бренд: це фізично потужний атлет із вбивчим правим прямим, і якщо йому вдасться дістатися Усика в перших раундах, інтрига може різко зрости. Найімовірніший сценарій — перемога Усика достроково між 4-м і 8-м раундами; якщо ж бій дійде до пізніх раундів, це само по собі стане сенсацією та підтвердженням неабиякого боксерського прогресу Верховена.

FAQ — часті запитання

Коли і де відбудеться бій Усик — Верховен?

23 травня 2026 року, Гіза (Єгипет) — тимчасова арена просто неба біля пірамід. Вихід на ринг орієнтовно о 00:48 за київським часом у ніч із суботи на неділю, 24 травня.

Які титули стоять на кону?

WBC, WBA та IBF у надважкій вазі, пояс журналу The Ring, а також спеціальна нагорода «Король Нілу». Дизайн пояса WBC виконано у стилі єгипетських пірамід.

Скільки заробить Усик за цей бій?

За даними нідерландського видання De Volkskrant, Усик отримає близько $100 млн (86 млн євро). Верховен заробить приблизно $15 млн — рекорд за всю його кар’єру.

За якими правилами проходить бій?

Виключно за правилами класичного боксу в суперважкій вазі. Ніяких кіків, колін або прийомів кікбоксингу — Верховен виступає як боксер.

Де дивитися бій Усик — Верховен в Україні?

В Україні трансляцію здійснює Київстар ТБ (пакет Преміум HD). Глобально — DAZN у форматі pay-per-view.

Як дивитися бій Усика в Іспанії?

Два варіанти: DAZN PPV з англомовним коментарем — доступно напряму в Іспанії без VPN. Або Київстар ТБ з українським коментарем — може знадобитися VPN із підключенням до українського сервера (NordVPN, Surfshark тощо).

Як дивитися бій Усика в Польщі?

DAZN PPV доступний у Польщі без обмежень. Київстар ТБ — з українським коментарем через VPN. Початок бою орієнтовно о 23:48 за польським часом.

Як дивитися бій Усика в США?

DAZN PPV працює в США без обмежень. Початок бою — приблизно о 17:48 за східним часом (ET) або 14:48 за тихоокеанським (PT). Для українського коментаря — Київстар ТБ через VPN.

Хто фаворит бою за версією букмекерів?

Усик — абсолютний фаворит із коефіцієнтом 1.05–1.10 на перемогу. На Верховена дають 10.00–15.00. Найімовірніший сценарій — перемога Усика нокаутом (~1.20).

Скільки боїв залишилося у кар’єрі Усика?

Напередодні бою Усик заявив, що до кінця його кар’єри залишилося лише три поєдинки. Бій із Верховеном — перший із цих трьох.

У цій статті ми поговоримо про те, чому видатні спортсмени України увійшли до історії нашої країни, чому про них пам’ятають українці і їх роль в становленні українського спорту. Також розглянемо їхні історичні та видатні перемоги, олімпійські тріумфи, успіхи у футболі, боксі, легкій атлетиці та інших видах спорту. А в окремому розділі відзначимо й тих спортсменів-зрадників, які втратили повагу українців.

Видатні спортсмени України радянських часів

Історія українського спорту почалася задовго до здобуття незалежності. У радянські часи чимало видатних спортсменів з України представляли СРСР, проте саме вони створювали основу для майбутніх перемог під синьо-жовтим прапором.

Одним із найяскравіших прикладів є Валерій Борзов – легендарний спринтер, який у 1972 році став олімпійським чемпіоном у бігу на 100 і 200 метрів. Його перемоги в Мюнхені стали сенсацією, адже він довів, що європейці здатні перемагати там, де традиційно домінували американці. Борзов увійшов до історії як один із найбільш видатних спортсменів України, а пізніше зробив вагомий внесок у розвиток спортивної адміністрації.

Ще одне легендарне ім’я – Лариса Латиніна, гімнастка родом із Херсона. Вона здобула 18 олімпійських медалей, з яких 9 золотих. Її феноменальні виступи зробили Латиніну символом жіночої гімнастики та однією з найтитулованіших спортсменок світу. Її приклад показав, що спортсмени України можуть досягати вершин у найскладніших дисциплінах.

До когорти видатних спортсменів радянського періоду належить і Олег Блохін – відомий футболіст України, який став однією з найбільших зірок європейського футболу 1970-х. Нападник київського “Динамо” здобув престижний “Золотий м’яч” у 1975 році, ставши першим українцем, який отримав цю нагороду. Його швидкість, техніка та результативність зробили Блохіна символом успіхів “Динамо” на міжнародній арені. Він вигравав Кубок кубків УЄФА та Суперкубок Європи, а його ім’я стало відомим у всьому футбольному світі. Блохін залишається одним із найвідоміших футболістів України, а його спадщина досі надихає нові покоління гравців.

Ці історичні постаті заклали фундамент для майбутніх перемог. Вони довели, що видатні спортсмени України здатні змінювати світову спортивну карту, а їхні досягнення залишаються в пам’яті поколінь.

Олімпійські чемпіони сучасної України

Після проголошення незалежності у 1991 році спортсмени України вперше вийшли на олімпійські арени під власним прапором. Це був новий етап, сповнений викликів і надій. І вже на перших Іграх 1996 року в Атланті українська збірна здобула 9 золотих медалей. Це стало справжнім тріумфом молодої держави.

Одним із символів українського олімпійського спорту стала Оксана Баюл – фігуристка, яка в 1994 році виборола золоту медаль на Олімпіаді в Ліллегаммері. Її виступ був вражаючим: попри юний вік і серйозні труднощі, вона здобула перемогу, яка увійшла в історію. Баюл стала першою олімпійською чемпіонкою незалежної України й надовго закарбувалася в серцях мільйонів.

В Атланті 1996 року справжньою героїнею стала Лілія Подкопаєва, гімнастка, яка виграла золото в абсолютній першості та срібло в окремих видах. Її артистизм, технічна досконалість і харизма зробили її однією з найвідоміших спортсменок України.

Серед новітніх зірок варто відзначити Жана Беленюка – олімпійського чемпіона з греко-римської боротьби. Його перемога на Іграх у Токіо 2020 року стала символом української стійкості й сили. Беленюк довів, що спортсмени України можуть бути успішними навіть у найважчих видах спорту.

Особливу увагу сучасних вболівальників привертає Ярослава Магучіх – молода зірка легкої атлетики, чемпіонка світу та призерка Олімпіади. Її стрибки у висоту вже сьогодні увійшли до спортивної історії, а попереду в неї ще багато перемог. Вона уособлює нову генерацію українських атлетів – впевнених, талановитих і готових підкорювати світ.

Таким чином, олімпійські чемпіони незалежної України стали продовжувачами славної традиції. Вони прославили нашу державу на міжнародній арені й закріпили її місце серед спортивних лідерів світу.

Медалі України на літніх Олімпійських іграх

Найвідоміші українські футболісти

Видатні спортсмени України – це обов’язково і про футболістів. Футбол завжди був і залишається найпопулярнішим видом спорту серед українців. У нього грають у дворах, школах, спортивних секціях, а матчі збірної збирають мільйони глядачів біля екранів. Не дивно, що саме відомі футболісти України найчастіше стають справжніми національними героями.

Найяскравіше ім’я серед них – Андрій Шевченко. Це не просто один із найвидатніших футболістів України, а справжня ікона світового футболу початку 2000-х. Вихованець київського “Динамо” стрімко зробив кар’єру в Італії, де став легендою “Мілана”. У 2004 році він здобув найпрестижнішу індивідуальну нагороду для футболіста – “Золотий м’яч”. Шевченко став символом українського футболу, його ім’я знали і поважали в усьому світі, а його голи на європейських аренах змушували мільйони українців відчувати гордість за країну.

Поруч із ним у пантеоні футбольних легенд стоїть Олег Блохін – представник попередньої епохи, який ще у 1975 році отримав “Золотий м’яч”. Він став першим українцем, що досяг цього визнання. Блохін був швидким, технічним і неймовірно результативним, а його виступи за київське “Динамо” зробили його кумиром для цілої генерації. Його спадщина і досі вважається фундаментом успіхів українського футболу.

Серед відомих футболістів України варто згадати й Олександра Шовковського. Легендарний воротар “Динамо” і національної збірної став символом надійності у воротах. Його найвідоміший момент – чемпіонат світу 2006 року, коли він відбив серію пенальті у матчі проти Швейцарії, вивівши Україну до чвертьфіналу мундіалю. Це була історична подія для українського футболу, і Шовковський назавжди увійшов до числа найвидатніших спортсменів України.

Не можна оминути увагою й Андрія Ярмоленка, який уже багато років залишається одним із лідерів збірної. Його техніка, вміння забивати важливі голи та харизма зробили його обличчям українського футболу в ХХІ столітті. Ярмоленко допоміг збірній України досягти чвертьфіналу Євро-2020, ставши одним із головних героїв турніру.

Слід відзначити й внесок київського “Динамо” та донецького “Шахтаря” – клубів, які виховали десятки видатних футболістів. Їхні успіхи в єврокубках сприяли тому, що Україна стабільно входила до футбольної карти Європи.

Таким чином, відомі футболісти України стали не лише спортивними кумирами, а й символами епохи. Вони довели, що спортсмени України можуть бути серед найкращих у світі та надихати нові покоління гравців.

Українські боксери світового рівня

Бокс – ще одна дисципліна, в якій Україна дала світу цілу плеяду чемпіонів. Видатні спортсмени України у цьому виді спорту неодноразово змінювали уявлення про можливості людини в рингу.

Найбільш відомими стали Віталій та Володимир Клички. Брати протягом багатьох років утримували чемпіонські пояси у надважкій вазі, домінуючи в епоху, коли ця категорія була однією з найпрестижніших у світі.

Віталій Кличко здобув репутацію “залізного” боксера завдяки своїй неймовірній витривалості та силі ударів. Його поєдинки проти Леннокса Льюїса та Кріса Бьорда стали класикою світового боксу. Після завершення спортивної кар’єри він став політичним лідером, але в пам’яті мільйонів залишився як один із найбільш видатних спортсменів України.

Володимир Кличко утримував чемпіонські титули понад десять років, що є одним із найдовших періодів домінування в історії боксу. Його стиль базувався на дисципліні, точності та стратегічному мисленні. Він вважається одним із найкращих важковаговиків усіх часів. Для світового спорту брати Клички стали символом професіоналізму й довели, що спортсмени України можуть бути лідерами глобального масштабу.

Сьогодні головним героєм українського боксу став Олександр Усик. Його шлях від олімпійського чемпіона до абсолютного чемпіона світу у першій важкій вазі, а згодом і до здобуття титулів у надважкій категорії – приклад того, як талант у поєднанні з наполегливістю приносить світову славу. Усик здобув перемоги над найсильнішими суперниками сучасності, серед яких Ентоні Джошуа, і нині вважається одним із найкращих боксерів планети незалежно від вагової категорії.

Відомі боксери України стали візитною карткою нашої країни у світі спорту. Вони не тільки здобували чемпіонські титули, а й формували позитивний імідж держави, доводячи, що українська школа боксу – одна з найсильніших у світі.

Легка атлетика та інші види спорту

Україна має багаті традиції у легкій атлетиці, яка вважається “королевою спорту”. Саме в цій дисципліні з’явилися справжні легенди, які зробили величезний внесок у світовий спорт.

Однією з найвідоміших легкоатлеток є Інеса Кравець – чемпіонка світу та олімпійська чемпіонка у потрійному стрибку. У 1995 році вона встановила світовий рекорд, який довгий час залишався неперевершеним. Її досягнення стали доказом того, що спортсмени України можуть бути першими навіть у найконкурентніших видах спорту.

Сучасна українська легка атлетика теж має своїх героїв. Ярослава Магучіх, яка спеціалізується у стрибках у висоту, вже встигла стати чемпіонкою світу та здобути олімпійську медаль. Її виступи викликають захоплення в усьому світі, а її ім’я все частіше згадується серед головних символів сучасної української спортивної школи.

Не можна забути й про Олену Костевич – видатну спортсменку у кульовій стрільбі, яка виграла золото на Олімпійських іграх у 2004 році. Вона неодноразово ставала чемпіонкою світу та Європи, залишаючись однією з найуспішніших українських спортсменок у своєму виді спорту.

Україна дала світові й чимало чемпіонів у боротьбі, важкій атлетиці, фехтуванні та веслуванні. Імена таких атлетів, як Василь Федоришин (вільна боротьба), Ганна Безсонова (художня гімнастика) чи Юрій Чебан (двічі олімпійський чемпіон у веслуванні на каное), назавжди залишаться в історії. Вони доводять, що відомі спортсмени України здатні досягати вершини в будь-якій дисципліні.

Видатні спортсмени України – найсучасніше покоління

Нове покоління видатних спортсменів України продовжує традицію перемог і формує позитивний імідж держави у світі. Молоді атлети демонструють високий рівень майстерності, здобувають перемоги й надихають своїм прикладом.

Серед сучасних зірок варто назвати Олександра Усика, який став символом мужності та сили. Його перемоги у боксі принесли йому статус одного з найкращих боксерів світу, а для України – додаткові приводи для гордості. Усик довів, що спортсмени України можуть бути серед головних зірок планети у будь-якій дисципліні.

Важливою постаттю є і Дар’я Білодід – молода дзюдоїстка, яка вже у 20 років здобула звання чемпіонки світу. Її досягнення доводять, що український спорт має перспективне майбутнє і нових героїв, готових змінювати історію.

Серед чоловічої боротьби варто виділити Жана Беленюка, який став не лише олімпійським чемпіоном, а й прикладом дисципліни та цілеспрямованості. Його ім’я відоме у світі, а для українців він є уособленням переможця, який завжди бореться до кінця.

Серед легкоатлетів, окрім Ярослави Магучіх, можна відзначити Марину Бех-Романчук – одну з найсильніших стрибунок у довжину в світі. Вона неодноразово ставала призеркою міжнародних змагань і вже давно вважається середньою ланкою між історичними постатями та новим поколінням видатних спортсменів України.

Ці імена – лише частина великої плеяди молодих і перспективних атлетів, які представляють Україну на міжнародній арені. Вони демонструють, що український спорт має потужне сьогодення й велике майбутнє.

Видатні спортсмени-зрадники України

На превеликий жаль, деякі видатні спортмени України стали зрадниками. Окремо згадаємо тих, хто втратив повагу і статус кумирів у власній країні. На жаль, серед колись видатних спортсменів України є ті, хто після початку повномасштабної війни обрав шлях мовчання, співпраці з агресором або відвертої зради.

До цієї категорії відносять:

• Анатолія Тимощука – колишнього капітана збірної України з футболу, який, попри війну, залишився працювати в російському клубі. Це рішення викликало величезне обурення серед уболівальників.
• Яну Клочкову – легендарну плавчиню, яка після 24 лютого 2022 року не висловила підтримки Україні та фактично дистанціювалася від війни, проживаючи в Криму.
• Василя Ломаченка – боксера, який зробив низку кроків, що розцінюються як проросійські, та втратив статус народного улюбленця.
• Сергія Бубку – колишнього рекордсмена світу у стрибках із жердиною, чия поведінка у спортивних структурах та зв’язки з Росією викликали критику й розчарування українського суспільства.

Ці видатні спортсмени колись були серед найбільш відомих спортсменів України, але їхні дії перекреслили спортивні заслуги в очах багатьох співвітчизників. Українське суспільство пам’ятає перемоги, але й робить висновки з позиції кожної людини у складний для держави час.

Видатні спортсмени України і їх вплив на світовий спорт

Видатні спортсмени України завжди залишали помітний слід на міжнародній арені. Вони не лише здобували титули й медалі, а й формували імідж країни у світі. Їхні перемоги ставали приводом для гордості не лише для українців, а й прикладом для інших держав, які бачили, що молода незалежна країна може виховувати справжніх чемпіонів.

У футболі Україна подарувала світу таких зірок, як Олег Блохін та Андрій Шевченко. Їхні імена стали символами цілих епох. Відомі футболісти України грали у провідних клубах світу, завойовували найпрестижніші нагороди та зміцнювали авторитет держави.

У боксі брати Клички, а згодом Олександр Усик, зробили Україну центром уваги у надважкій вазі. Їхні поєдинки дивилися мільйони глядачів, а український прапор піднімався після найважливіших перемог. Вони довели, що спортсмени України можуть бути лідерами глобального масштабу.

У гімнастиці, легкій атлетиці, боротьбі та інших дисциплінах українці стабільно демонстрували світовий рівень. Імена Оксани Баюл, Лілії Подкопаєвої, Інеси Кравець, Жана Беленюка, Ярослави Магучіх чи Дар’ї Білодід стали відомими далеко за межами України. Вони створили образ держави, яка попри всі труднощі залишається сильною спортивною нацією.

Варто відзначити й роль спортсменів як культурних амбасадорів. Їхні виступи, інтерв’ю, позиція у складні часи стали важливими для міжнародного іміджу країни. Коли українські атлети виходять на арену під синьо-жовтим прапором, вони уособлюють не лише особистий талант, а й волю та прагнення до перемоги всього народу.

Видатні спортсмени України – найбільші досягнення

Висновок

Видатні спортсмени України – це не просто імена у спортивних зведеннях. Це символи національної гордості, люди, які своїми перемогами об’єднували мільйони та надихали покоління. Вони довели, що українці здатні конкурувати на найвищому рівні й перемагати там, де боротьба найзапекліша.

Відомі спортсмени України прославили державу в усьому світі. Їхні досягнення – це доказ того, що наполегливість, талант і любов до своєї країни можуть творити історію. Вони формували спортивний імідж України, відкривали нові горизонти та залишали спадщину, яка житиме десятиліттями.

Так, у нашій історії є і спортсмени-зрадники, які втратили довіру та повагу суспільства. Але поряд із ними стоїть значно більша кількість героїв, що залишаються вірними Батьківщині й продовжують боротися на спортивних аренах світу.

Сьогодні, у складні часи для країни, спортсмени України знову демонструють силу й незламність. Їхні перемоги стали ще більш цінними, адже кожна медаль і кожен титул – це доказ того, що український дух неможливо зламати.

Видатні спортсмени України – це справжні посли нашої держави у світі. Їхні успіхи вже вписані золотими літерами в історію, а попереду нас чекають нові сторінки, які ще належить написати на спортивних аренах.

З одним з найвідоміших телекоментаторів українського футболу поспілкувався наш журналіст Святослав Василик.

Як змінився український футбол за часи війни? Маю на увазі не очевидні речі (падіння рівня, втрата інфраструктури, зникнення деяких клубів), а якісь приховані тенденції, які стають помітними коли щодня на професійному рівні стикаєшся з нашим футболом?

Змінилося розуміння, що таке футбол. Якщо раніше український клубний футбол був дорогою іграшкою для олігархів і вони не особливо розглядали його, як бізнес-актив, який може приносити не лише видатки, але й прибутки, то зараз майже всі команди думають про те, як і де заробляти гроші, щоб хоча б спробувати вийти у самоокупність.

Життя підштовхнуло і змусило думати про футбол, як про бізнес. Тому більше уваги багатьма клубами приділяється розвитку власних шкіл. Відсутність грошей змусила і підвищити рівень скаутської роботи. Тепер більшості клубів доводиться шукати маловідомих гравців за невеликі гроші і вже тут їх намагатися прокачати, а потім продати з наваром.

Також би відзначив, що наш футбол став значно чистішим в плані роботи з арбітрами. В даному випадку відсутність великих грошей тільки пішла на користь українському футболу.

Під час війни в Україні з’являються амбітні футбольні проекти – Полісся, ЛНЗ, Металіст 1925, Епіцентр. Як ти ставишся до того, що бізнес навіть у такі часи вкладає чималі кошти у футбольні клуби?

Якщо дивитися реально на речі, то якраз завдяки цим грошам футбол в Україні ще хоч якось тримається на плаву. До того ж, важливо, що ці клуби розвивають свою інфраструктуру, будуючи бази і академії в регіонах, де до цього футбол не надто розвивався. Тому залишається лише сподіватися, що кількість ентузіастів, які навіть в такий важкий час знаходять можливість вкладати гроші в футбол, буде збільшуватися.

Хто з людей українського футболу під час війни приємно вразив, а хто навпаки – розчарував?

Не хотів би когось виокремлювати, тому що багато хто з футбольних людей себе гідно проявили в цей час. А хто зашкварився найбільше – тут, без сумнівів, Тимощук. Женя Янович гарну пісню (“Тимощук – гондон”, прим. ред.) про нього заспівав. Заслужив він на таку «присвяту».

Головне враження від минулого чемпіонату?

Мінусом нашого клубного футболу є глибоке падіння рівня гри. Показовим є наше теперішнє місце у таблиці коефіцієнтів УЄФА, що чітко відображає те дно, на яке наш футбол опустився. Але зворотня сторона цієї медалі – рівність майже усіх команд чемпіонату, а відтак і непередбачуваність матчів. Тому додалося інтриги, несподіваних результатів.

Хто міг уявити, що Шахтар провалиться на 3-тє місце? Або що Ворскла вилетить з УПЛ, програвши Кудрівці, про яку мало хто з пересічних вболівальників взагалі щось знав!

Окремо хотів би виділити срібний тріумф Олександрії. Як на мене, цей приклад є дуже показовим, як при грамотній і найважливіше системній роботі можна з невеликими фінансами побудувати команду, яка досягне високих результатів. Думаю, це повинно бути рольовою моделлю для більшості клубів, як вибудовувати свою футбольну діяльність в теперішніх умовах.

Під час війни ти змінив основне місце роботи – з телеканалів Футбол, які закрив власник, ти пішов на Суспільне та УПЛ ТБ. Як для тебе пройшов цей «трансфер»?

Відверто кажучи, важко. Був тривалий етап якоїсь прострації, роздумування над тим, що робити і куди рухатися далі. Навіть були думки щодо кардинальної зміни свого профілю діяльності. Але вирішив попрацювати на чемпіонаті світу 2022 року. Потім додалися біатлон і хокей.

На щастя, почав відчувати, що оживаю, повернулося задоволення і бажання працювати в цій професії і далі. Нові часи – нові виклики. А я це люблю, коли з’являються нові вершини, які хочеться підкорити. Зараз абсолютно не жалкую, що все склалося саме так, як склалося.

Що головне в коментуванні футбольного матчу? Хтось вважає, що кожен матч потрібно видавати як окрему історію зі своєю драматургією, а хтось навпаки каже, що коментатор не повинен перебирати на себе всю увагу і не заважати глядачам просто дивитись футбол.

Я б порівняв роботу коментатора з роботою шеф-кухаря: у тебе є різні інгредієнти (аналітика, статистика, історії, просто «ганяти м’яч» чи брати емоціями) і ти за своїм смаком обираєш в яких пропорціях і коли це використовувати, і так замішуєш свій «салат». У кожного свій «рецепт». Я – за органічне поєднання змісту і форми.

Вважаю, що коментатор повинен не просто «ганяти м’яч», описуючи ЩО відбувається, а важливо і аналізувати події, відзначати важливі якісь речі, даючи розуміння ЧОМУ відбувається те чи інше на полі.

Само собою, що це все потрібно подати під емоційним соусом. Але тут теж важливий органічний баланс, щоб і не «пересолити», і не «недосолити». Зрозуміло, що на колір та смак товариш не всяк. Але важливо для коментатора не намагатися всім сподобатися, це апріорі неможливо. Важливо мати власний коментаторський стиль. І постійно працювати над собою, над вдосконаленням своєї майстерності.

Наші збірні та клуби регулярно нас засмучують. Як тобі вдається стримувати негатив і розчарування під час роботи? Спадало на думку після особливо болючих поразок послати все під три чорти?

Ні, ніколи. Відверто кажучи, робота коментатора допомогла «відростити шкіру крокодила». Неодноразово сам помічав за собою, що дивлячись матч, як глядач, набагато більше хвилюєшся і радієш чи розчаровуєшся після гри.

Коли сам коментуєш, то емоційні сили йдуть на те, щоб якомога краще свою роботу виконати, спрямовуючи на це всю емоційну енергію. Тому результат гри для мене особисто відходить на другий план. І мій емоційний стан після гри більшою мірою залежить від того, наскільки я задоволений власною роботою в ефірі, а не від підсумкового результату.

Ти один з небагатьох коментаторів, хто увесь час нагадує вболівальникам в який час ми живемо і хто є наш ворог. Аудиторія і керівництво нормально ставляться до твоїх тирад, критики ніколи не було?

На щастя, мені завжди щастило працювати з хорошими керівниками, які з розумінням ставилися до таких речей. Тому ніколи ніяких проблем не виникало. Переважна більшість глядачів теж з повагою і розумінням ставиться до моєї позиції і дякує за такі речі. Звичайно, є й ті, кому це не подобається. І це нормально. Я з розумінням ставлюся до такого нерозуміння.

Твоє ставлення, якщо в Україні відновлять коментування російською мовою? Зокрема, багато провідних спортивних сайтів в Україні й досі мають російськомовні розділи і нікого це особливо не бентежить.

Це буде жах. Я завжди був проти політики «какая разніца» і «спорт поза політикою». Як на мене, це позиція або недалеких людей, або хитрозроблених кон’юктурщиків. Тому вважаю, що мова не просто має значення, а повинна відігравати вирішальну роль і в контексті журналістської діяльності, і в житті держави загалом. Шкода, що навіть зараз, в воєнний час, інколи бачиш нерозуміння людьми критичної важливості цього питання і наявності чіткої позиції по ньому.

А взагалі, що тебе як людину сьогодні найбільше бісить в українському спорті та спортивній журналістиці?

Те, що і раніше бісило: невміння об’єднуватися заради досягнення спільного успіху. Недаремно у нас говорять, що «де два українці – там три гетьмани». Вважаю, що український футбол, і спорт загалом, міг би бути на набагато вищому рівні, якби вдалося об’єднатися і працювати спільно над досягненням стратегічних цілей, від чого би виграли усі.

Але, на жаль, і у воєнний час особливого зрушення в цьому плані не відбулося. І від цього прикро, тому що коли єднатися і працювати разом, як не в такий складний час?

Показовий приклад – олімпійська збірна України. Команда вперше в своїй історії пробилася на футбольний турнір Олімпіади, всі били себе в груди, говорячи про те, який це здобуток, а коли дійшла справа до формування збірної, клуби не захотіли відпускати своїх гравців, керуючись своїми власними інтересами, а не потребою збірної, яка представляла всю країну.

Тому для розвитку спорту в нашій країні дуже важливо, щоб вдалося перейти межу від площини інтересів до площини принципів, тому що лише цей шлях дасть поштовх для якісного, сталого і системного прогресу.

Останнім часом багато українських спортивних журналістів створили свої Ютуб-канали. У тебе є такі плани?

Неодноразово надходили пропозиції. Але наразі не було такої, яка б зацікавила в професійному плані. Були спокусливі варіанти в плані зарплати, але я розумів, що мені нецікаво буде цим займатися, тому відмовлявся.

Але все може бути. В принципі, зараз роботи вистачає , але якщо буде цікавий проєкт, в якому мені самому буде цікаво працювати, то я не виключаю і такого варіанту.

Святослав Василик

Минулий сезон 35-річний Андрій Богданов відіграв у Першій лізі у складі ФСК Маріуполь. Півзахисник, якого ми пам’ятаємо за виступами за столичні Динамо і Арсенал, донецький Олімпік, Олександрію та Колос, був одним з лідерів команди і допоміг маріупольцям втриматися в першому дивізіоні.

З досвідченим гравцем та експертом поспілкувався наш журналіст Святослав Василик.

Перед тим, як говорити про новачків УПЛ, згадаймо про клуби, які вилетіли. На ваш погляд усе закономірно? Інгулець, Чорноморець, Лівий берег і Ворскла отримали те, що заслужили своєю грою протягом сезону?

По факту, так. Усі вилетіли справедливо. Хоча, те, що Ворскла програє перехідні матчі Кудрівці, це просто шок. Принаймні, для мене. Тому варто казати, що полтавський клуб десь неприємно здивував. Щодо іншої пари в перехідних матчах Металіст 1925 – Лівий берег, то виліт київського клубу був цілком очікуваним.

Багато хто вважає, що втрата Чорноморця і Ворскли – команд з солідною фанбазою і клубними академіями, це великий іміджевий мінус для УПЛ. Погоджуєтесь?

Погоджуюсь на усі 100%. Цих команд та їх вболівальників буде не вистачати. І хай на мене не ображаються в Кудрівці та СК Полтаві, але вони аж ніяк не зможуть компенсувати втрату таких іменитих клубів. Ці новачки лише починають писати свою історію і їм ще є куди рости і розвиватися. І починати вони повинні з розбудови власної клубної інфраструктури.

Ви як гравець ФСК Маріуполь в цьому сезоні грали одразу проти трьох команд, що підвищились у класі, – Кудрівки, Металіста 1925 і СК Полтави. Проти кого було найскладніше? Може хтось запам’ятався чимось особливим?

Я радий за усіх наших суперників, що піднялись в елітний дивізіон. Хто б що не говорив, а вони заслужили це підвищення і доклали для цього чимало зусиль. Окремо відзначу харківську команду, з якою було дійсно непросто грати. Все ж рівень футболістів там був помітно вищий і це відразу відчувалось на полі.

Деякі експерти незадоволені таким потужним десантом з першої ліги. Кажуть, клубний футбол в Україні деградує, в еліті гратимуть «колгоспні команди». Як ви ставитесь до такої масштабної ротації в УПЛ? Рівень ліги дійсно впаде?

На жаль, рівень УПЛ і без цього падає щороку. І причина цього не нові команди, а війна, яка заважає нормально розвивати в Україні футбольну інфраструктуру. Комусь бракує фінансів, а десь грати просто небезпечно. В результаті маємо, що команди пробиваються в УПЛ, а грати на домашніх стадіонах не можуть. Ми ніби повертаємось в 90-ті, коли нормальні стадіони та клубні бази мали далеко не всі команди вищого дивізіону.

Епіцентр дуже впевнено виграв першу лігу, програвши за весь сезон один матч. В чому сила цієї команди? Чи потрібно її посилювати для УПЛ?

Епіцентр цілком заслужено переміг. Клуб має амбітного власника. Має власний стадіон у Кам’янець-Подільському, який через півроку після реконструкції прийматиме матчі УПЛ. Має багато вболівальників. Склад цієї команди формувався кілька сезонів, і команду поступово підводили до цього успіху. По грі – це беззаперечно краща команда ліги.

А виграти першу лігу і до того ж так впевнено – це насправді дуже складно. Я вам чесно скажу, як гравець ФСК Маріуполь. Втриматись у першій лізі для мене було складніше, ніж з командою УПЛ здобути путівку в Лігу Європи! Я у свої 35 років, граючи у першій лізі, отримав величезний досвід.

Другою командою, яка напряму підвищилась у класі несподівано став СК Полтава. Хтось називає її командою ветеранів, яка грає в олдскульний футбол. Ваша думка, чи надовго вона в УПЛ?

Хтось каже, що гравці СК Полтави не дуже і хотіли підвищуватись у класі. Однак, вони доволі переконливо здобули другу пряму путівку в еліту. Вважаю, що лише гра покаже наскільки полтавський клуб затримається в УПЛ. На мій погляд, сьогодні по рівню футболу між першою лігою та УПЛ прірва. Тому без підсилень їм буде важко.

Найвідоміший новачок – це Металіст 1925. Це повна протилежність полтавчанам – великі фінансові можливості, купа відомих гравців і топові тренери. Але команда на жилах пройшла стикові матчі. Що має змінитися у харківській команді, аби вона закріпилася в УПЛ?

Металіст 1925 – амбітний клуб з потужними ресурсами. Думаю, в міжсезоння у них будуть трансфери, команда однозначно посилиться. Дуже цікаво, хто очолить харківську команду. Ми ж бачимо, що з ними працюють відомі і сильні тренери з європейською школою – Скрипник, ван Леувен. Тому від нового тренера багато, що буде залежати. Зокрема, і успішний виступ в УПЛ.

Нарешті найсенсаційніший новачок – Кудрівка. Ви особисто могли уявити, що ця команда пройде Ворсклу і гратиме в УПЛ?

Чесно? Ні, не міг. Ворскла, яка повинна боротися за єврокубки, програє стикові матчі за збереження прописки в УПЛ Кудрівці – це щось поза мого розуміння. Однак, тепер Кудрівка гратиме у вищому дивізіоні і це одна з інтриг сезону. Подивимось, чим ще зможе здивувати ця команда.

Ви особисто за ким будете стежити з новачків в новому чемпіонаті? Хто з них здатен увірватися до верхньої частини таблиці?

Не готовий стверджувати, що хтось з новачків зможе одразу закріпитися у топ-6. Втім, усім буде непросто в матчах з Епіцентром та Металістом 1925. Думаю, по якості гри Епіцентр буде вирізнятися навіть в УПЛ, а харківський клуб повинен нарешті відповідати амбітним очікуванням його власників.

Святослав Василик

Зі знаменитим захисником Шахтаря 80-х поспілкувався наш журналіст Святослав Василик.

Не всі в Україні зрозуміли призначення Арди Турана головним тренером Шахтаря. Який ви вбачаєте у цьому смисл? Чому така довіра до тренера-початківця з чужого чемпіонату?

Насамперед, це потрібно запитати у тих, хто запросив цього тренера і хто його рекомендував. Але тут потрібно розуміти, що Шахтар – це такий клуб, який дуже серйозно ставиться до вибору тренера. Думаю, спочатку у списку було багато претендентів, але зараз умови у нас такі, що не кожен погодиться їхати працювати в УПЛ. Тому з часом цей список скорочувався і у підсумки залишились, ті фахівці, які були без якогось гучного імені, але з амбіціями, і які були згодні на трохи авантюрний крок їхати в Україну.

Очолити Шахтар, який постійно грає в Європі, це гарна історія в кар’єрі будь-якого тренера. Тому для такого молодого і амбітного фахівця як Туран, це був правильний вибір. Тим більше, що Шахтар не спонтанно приймав рішення. Гадаю в клубі довго до нього придивлялись.

В чому перевага такого тренера?

Він готовий до важкої роботи, готовий втілювати свої ідеї. Як тренер Туран лише формується. Він в постійному пошуку, він підбиратиме під цю команду якусь свою філософію. І це великий плюс. Адже тренер з досвідом, з багажем успіхів, має, як правило, багато своїх стереотипів, які можуть заважати в роботі на новому місці. Імениті тренери не підлаштовуються під нову команду і в цьому є небезпека.

Тому думаю, що вибір Турана виправданий. Усі великі тренери колись починали. І Гвардіола, і Сімеоне. Ті клуби, які давали їм шанс, у підсумку вигравали і входили в історію.

Однак, новий тренер – це завжди лотерея. Тут, як то кажуть, повинні зійтися усі пазли. Багато питань залишатимуться відкритими поки ми не побачимо і не оцінимо перші матчі Шахтаря під керівництвом Турана.

Успішна кар’єра гравця повинна допомогти Турану?

Звісно. Він грав у топ-клубах під керівництвом топових тренерів. Туран грав 4 роки в складі мадридського Атлетико у Дієго Сімеоне. Думаю він багато взяв для себе за той період. Насамперед, він зрозумів, що таке еталонна грав в захисті. Атлетико – це ж приклад гри у захисті для усіх. А Шахтарю саме слід покращувати гру в обороні.

На ваш погляд, що Туран повинен змінити в команді в першу чергу? Наприклад, Мирон Маркевич казав про ігрову дисципліну, якої бракувало команді Пушича.

Для мене ігрова дисципліна – це коли гравці розуміють, що від них хоче тренер, розуміють свою задачу на полі. Коли є розуміння того, як грати в захисті, позиційному наступі, контратаці, тоді і є порядок на полі, є взаєморозуміння між гравцями. Якщо ж гравці не розуміють тренера, то це перетворюється на просто механічне виконання своїх функцій, без ідей і без результату. Сподіваюсь, Туран зуміє налагодити цей контакт з командою.

Наскільки серйозною проблемою для нового тренера буде робота з такою кількістю бразильців у команді?

Наразі бачу тут проблему мовну. Турану потрібно терміново підтягнути португальську мову, щоб мати можливість особисто доносити до бразильців Шахтаря свої ідеї. Тут багато буде залежати також і від його помічників, усієї його тренерської команди, перекладачів.

Які ще ігрові моменти повинен виправити Туран?

По-перше, це гра один в один. Гра один в один – це база футболу. Гравець повинен вміти відібрати м’яч або обіграти суперника, а не просто тримати зони. Гравці Шахтаря програли занадто багато єдиноборств в цьому сезоні.

По-друге, контроль м’яча має бути. Але контроль не заради контролю. Не імітація, не повільне володіння м’ячем, коли суперник не виснажується і лише чатує на твою помилку. Такий контроль має бути без гри назад, під ривки і забігання.

По-третє, новий тренер повинен повернути ефективність контратакам. Цього сезону ми часто бачили, як гравці Шахтаря гальмували перспективні розвитки атак, зупинялись для якихось незрозумілих розташувань і у підсумку все зводилось до холостого перепасу, без гостроти. Тому хай процент володіння буде меншим, а процент голів більшим.

По-четверте, Туран повинен вирішити проблему зі стандартами, на яких Шахтар мав безпорадний вигляд. Кутові і штрафні були зовсім без гостроти. Але ж усі знають, що стандарти – це потужна зброя для топ-клубу. І на сьогодні в цьому я вбачаю великий резерв для Шахтаря.

По-п’яте, тренер має швидко визначитись з лідерами в команді. На мій погляд, Судаков і Матвієнко не впорались з цією роллю. Судакову десь заважали травми, а Матвієнку бракує харизми і авторитету. Серед бразильців також не бачу лідерів, але вони і не претендують на цю роль за своїм менталітетом. Вважаю, що цьому Шахтарю потрібен справжній лідер на полі, який міг би жорстко вимагати від партнерів на полі. Такий, якими були Степаненко і Срна. Туран має його знайти.

Також новий тренерський штаб повинен і фізику підтягнути команді. Шахтар не завжди витримував темп та інтенсивність суперника. Показовими в цьому плані були матчі з Динамо, коли гравці фізично не могли дотиснути суперника в другому таймі.

Одним словом, проблем багато і вирішити їх потрібно дуже швидко, адже сезон для Шахтаря розпочнеться швидше ніж зазвичай, з кваліфікаційних матчів у єврокубках. Можна навіть сказати, що Туран і його штаб у цейтноті, зважаючи на обсяг роботи і брак часу.

Наостанок хотілось би повернутися до українських тренерів. Лише мені здається, що Ротань не довів справу до кінця в Олександрії? Наступний сезон мав би стати закріпленням успіхів команди і можливо боротьбою за титул, а натомість там зараз ситуація незрозуміла і знову в єврокубках від України може грати напіврозвалена команда. Чому так сталося?

Справа в тому, що мета і можливості клубу вже не відповідають амбіціям Ротаня. Думаю, керівництво Олександрії не було готовим до того, що команда фінішує на 2-му місці. Подібний успіх – це швидше не бажання клубу, а заслуга тренерів і команди. Гадаю ресурси клубу не дозволяють триматися на такому високому рівні. Шкода, але такі реалії в нашому футболі.

Мені ж залишається визнати, що тренери Олександрії виконали відмінну роботу і досягли результату. І цілком закономірно, що після цього вони пішли в клуб з більшими амбіціями і ресурсами.

Ротань обрав Полісся, але зараз ніхто не дасть гарантії, що там у нього щось вийде. Працювати у Житомирі непросто, про що свідчать постійні зміни тренерів і людей в керівництві.

Усім буде цікаво подивитися на роботу Ротаня в Поліссі. Адже це вже будуть інші обставини. Вимоги і тиск будуть значно вищими ніж в Олександрії. Подивимось, чи він впорається. Втім, вже зараз можна впевнено сказати, що в Україні з’явився новий сильний тренер.

Щодо непростих умов роботи в Поліссі, то думаю це проблеми росту. Це молодий клуб з амбіціями, великими можливостями. В таких випадках керівництву хочеться швидкого успіху, а біля президента клубу завжди йде боротьба за вплив. З часом усі ці моменти зникають і клуб переходить на новий якісний рівень.

Святослав Василик

Мирон Маркевич – один з найавторитетніших тренерів в українському футболі. 74-річний фахівець залишається рекордсменом елітного дивізіону за кількістю матчів у ранзі головного тренера (408). Його ім’я пов’язане з успішною роботою в Карпатах, Металісті, Дніпрі. Під його керівництвом Металіст сім разів завершував чемпіонат з медалями, а Дніпро у сезоні-2014/15 дійшов до фіналу Ліги Європи.

З легендарним тренером поспілкувався наш журналіст Святослав Василик.

Цього сезону вперше за багато років за чемпіонство боролись одразу три клуби – Динамо, Шахтар і Олександрія. Однак реальної напруги не відчувалось. На ваш погляд, чому Шахтар і Олександрія хоч і мали шанси, але не стали справжніми конкурентами киянам?

За своїм потенціалом Шахтар міг стати справжнім конкурентом Динамо, але щось там в середині команди відбувалось не те. Забагато провальних матчів. Олександрія і без боротьби за титул завершила чемпіонат дуже успішно. Вперше в своїй історії вони фінішували на 2-му місці. Вважаю, це великий успіх для такої суто тренерської команди. Окремо, хочу привітати Руслана Ротаня, який виконав неймовірну роботу.

Динамо насправді грало у найкращий футбол у чемпіонаті, чи їх чемпіонство – це наслідок кризи у Шахтарі?

Звичайно, криза у Шахтарі їм допомогла. Але і без цього перемога Динамо цілком заслужена. Вони стабільно, без зривів пройшли усю дистанцію, граючи у прагматичний і ефективний футбол.

У Шовковського є майбутнє як у тренера поза Динамо. Наразі важко уявити його в іншому клубі чи збірній?

Так, Динамо – це його команда і зараз йому не потрібно нікуди йти. Але який Шовковський тренер покаже час. У нього лише рік роботи на серйозному рівні, тому йому потрібно ще здобувати досвід, як то кажуть набивати руку. Головне в роботі тренера – стабільність. Зможе Шовковський стабільно видавати результат з Динамо, значить стане успішним тренером і отримуватиме пропозиції від інших клубів.

Вже багато написано і сказано про невдачу Пушича з Шахтарем. Можете назвати свої причини, чому гірники з Пушичем мали стільки ігрових проблем в цьому сезоні?

У Шахтарі зібрали хороших футболістів, сильних бразильців. Хоча в наш час запросити в Україну сильного легіонера дуже складно. В середині поля у Пушича був непоганий вибір атакуючих гравців, але в опорній зоні була просто біда. Особливо після відходу Степаненка. Ніхто не хотів грати у відборі, а звідси і помилки, і пропущені м’ячі. Пушич цю проблему не вирішив. Так само він не зміг підготувати сильного нападника, який взяв би на себе реалізацію моментів.

Як гадаєте, який тренер зараз потрібен Шахтарю, зважаючи на таку кількість бразильців і можливий трансфер Судакова?

Новий тренер повинен повернути дисципліну на полі. У Шахтарі і раніше було багато бразильців, які визначали гру команди, але при цьому усі вони відпрацьовували в обороні. Скажімо, за часів роботи Луческу грали лише ті бразильці, які чітко виконували настанови тренера.

Відкриття сезону – Олександрія, де клуб провів успішну селекцію, а тренери зуміли створити міцну команду і дати результат. Однак, чи залишиться Олександрія на цьому ж рівні, якщо влітку піде Ротань і кілька лідерів команди?

Команда пробилася у єврокубки і їй критично важливо не лише зберегти склад, але й підсилитись. Переконаний, що за таких обставин Ротаня не можна відпускати. Але то вже не нам вирішувати. Тим більше, що за чутками Ротаня хочуть бачити в Житомирі. Переконаний, що без Ротаня Олександрії буде однозначно важко у наступному сезоні.

Карпати фактично віддали Поліссю 4-е місце, невдало зігравши в двох заключних турах. Чому так сталося і яке майбутнє у цієї команди в наступному сезоні?

З часу моєї роботи в Карпатах у першій лізі в команду прийшли 14 нових футболістів високого рівня. Маючи фактично другий бюджет в УПЛ після Шахтаря, Карпати очікувано посилились і до останнього туру боролися за єврокубки. Погодьтесь, за єврокубками у Львові дуже заскучали. Однак, не вийшло.

Я чесно так і не зрозумів, що сталося з командою у двох заключних турах. Карпатам вистачало однієї перемоги, а тут дві поразки поспіль. Причому, команда якось легко віддала ті матчі. Думаю, у всіх є питання до тренерів у цій ситуації.

Взимку ви радили слідкувати за роботою Шандрука у Вересі. Як оцінюєте його роботу і кого з тренерів команд УПЛ можете відзначити. Наприклад, багато компліментів отримали Бартулович у Зорі та Шищенко в Оболоні.

Вважаю, Шандрук витиснув максимум з нинішнього складу Вереса і посів гідне місце у підсумку. Якщо чесно, дуже радий за Шищенка, бо я не вірив, що у нього щось вийде в Оболоні. Але він зробив чудову роботу і залишив команду в УПЛ.

Погоджуюсь і з позитивним оцінками Бартуловича в Зорі. Його команда грає у якісний і доволі своєрідний футбол. Крім цього, у складі Зорі є кілька дуже цікавих легіонерів. Єдине чого бракує луганський команді так це вболівальників. На жаль, це наші реалії і вони тиснуть на команду.

Важко сказати чи запалив цей чемпіонат якусь зірку в українському футболі, але якісь нові імена він відкрив точно. Кого ви особисто хочете відзначити?   

По-перше, хочу назвати Михайленка з Динамо, який з часом може закрити проблемну опорну зону в збірній. По-друге, відзначу атакувального хавбека Карпат Чачуа, який переживає другу молодість. Також згадаю і про прогрес захисника Руху Дідика. Думаю, в цьому сезоні усі команди зробили певний крок вперед.

А щодо сезону наступного, то дуже хочеться аби наші клуби надовго затримались у єврокубках. Особливо чекаю результатів від Олександрії та Полісся, яким вже час заявити про себе у Європі.

Святослав Василик

– Пане Михайле, давайте з початку. Ви громадянин Молдови, але з 2010 року живете в Україні. Як так сталося?

– Так, у віці 10 років я з мамою переїхав до України, до її чоловіка, який є моїм вітчимом.

– Щодо кінного спорту, то ви з дитинства ще в Молдові почалися ним займатися?

– Ні, в Молдові не займався. Моя любов до коней почалася в Україні, мені тоді 12 виповнилося.

– У 2017 році наказом Мінмолодьспорту ви отримали звання Майстер спорту міжнародного класу. За що саме?

– Так, звання я отримав за виконані кваліфікаційні норми на міжнародних змаганнях з триборства.

– Останні ваші результати на офсайті федерації датовані 2016 роком. Чому вас не допускають до змагань?

– З того часу українська виїздка зробила великий крок вперед. І я хотів би брати участь у змаганнях. Але й досі не маю чіткого розуміння, чому мене не допускають. Свого часу я представляв збірну України на міжнародних змаганнях: чемпіонаті світу серед молодих коней у м. Ле Ліон дʼАнжер (Франція), куди потрапляють лише 50 найкращих пар світу. Виступав у чемпіонатах, кубках України з триборства, на всіх змаганнях будь-якого рівня в Україні і все завжди було все добре.

А зараз я пишу президенту Федерації кінного спорту України, але він мені відповідає, що через молдавське громадянство не маю права брати участь у змаганнях чемпіонату, та кубку України.

Але в мене є посвідка на постійне проживання, я є резидентом України. Цікаво, шо я маю відповідь Міністерства молоді та спорту України, де мені підтвердили, що я можу виступати!

І вже потім до мене прийшло розуміння, проблема просто в одній людині, яка тримає образу, що я свого часу перестав займатися в його клубі. Виявляється, один пан може впливати на дотримання регламенту і тиснути на спортсменів. Йдеться про мого екс-тренера Андрія Пономарьова. Мушу зазначити, що він та його дружина Ірина є до того ж, суддями змагань з кінного спорту

– Андрій Пономарьов вимагає повернути вам якісь кошти?

– Так і є. Я займався у Андрія Пономарьова і саме він одноосібно впливає на цю ситуацію. На мій погляд, він користується адміністративним ресурсом, адже є членом правління федерації.

Після того як ми почали розбиратися у цьому непорозумінні, я мав розмову з паном Пономарьовим. Він відкрито заявив, що я маю заплатити йому. За його словами він вклався в мій розвиток, коли ми їздили на всеукраїнські та міжнародні змагання. Тобто за всі мої досягнення і виїзди на змагання я маю віддати ці гроші. Спочатку йшлося про 200 тис доларів. Але потім ця сума була зрізана до 100 тис доларів. Тільки після повернення цих коштів я зможу виступати. Але це все не має юридичного підгрунтя, тому я не розумію, чому маю платити ці кошти. Це нісенітниця.

– На що здатні, щоб повернути до змагань? Які ваші подальші кроки?

– На що здатен, не знаю. Я просто хочу спокійно виступати як раніше. Поки відповіді на ці питання не маю, але я обов’язково добиватимуся свого. Поки я зробив звернення до ТСК Верховної ради України. Розумію, що ВФКС та особисто її президент пан Милованов по якимсь незрозумілим причинам не можуть впливати на Пономарьова. Але я йтиму далі, щоб досягти справедливості у законному полі. Нонсенс – не допускати до змагань дійсного майстра спорту з триборства та переможця чемпіонату України.