Півзахисник «Шахтаря» та збірної України Георгій Судаков поспілкувався з італійськими журналістами, прокоментувавши інтерес «Наполі» до його персони, а також заявивши про бажання поїхати у топ-лігу, але за дотримання низки умов.
– У свої 22 роки ви переживаєте дуже важливий сезон із точки зору статистики. Як ви вважаєте, наскільки ви зросли?
– Так, цей сезон був для мене справді важливим. У 22 роки я відчуваю, що почав розуміти гру набагато краще, не лише із м’ячем, а й у фазі без нього. Я виріс тактично, навчився краще читати ситуації та швидше приймати рішення. Але, можливо, найбільший прогрес стався психологічно. Я почуваюся впевненіше, беру на себе відповідальність у ключові моменти і не боюся бути лідером.
– В Італії нам складно навіть уявити, із якими труднощами вам довелося зіткнутися у ці роки війни, продовжуючи грати у футбол. Наскільки ці аспекти впливають на ваше повсякденне життя, враховуючи, наприклад, великі відстані, які вам доводиться долати, щоб грати матчі?
– Війна повністю змінила наше життя, не лише як футболістів, а й як людей. Те, що колись видавалося нормальним – домашні ігри, тренування, підтримка на трибунах – стало недоступним. Ми всі мріємо повернутися до справжнього футболу у мирній Україні. Але зараз ми маємо залишатися сильними, як на полі, так і за його межами.
– Що лишив вам Де Дзербі?
– Де Дзербі залишив величезний слід. Він, певно, тренер, який найбільше вплинув на моє сприйняття футболу. З ним я почав бачити гру по-іншому: не просто бігати полем, а й розуміти, чому ми робимо певні речі, як позиціонувати себе, як відволікати суперника, коли варто ризикувати, а коли ні. Він навчив мене думати. Ще одна річ, яка мене вразила – це його одержимість деталями.
– Наприклад?
– Він міг зупинити тренування через один невдалий пас: щоб пояснити, продемонструвати, націлюватися на досконалість. І водночас він підтримував і вселяв упевненість в молодих гравців. Він вірив у мене, коли я тільки-но починав, і це багато що означало.
– Як ви вважаєте, він підійде для ще більшого клубу?
– Абсолютно. Він уже показав у «Брайтоні», що може збудувати сильну команду, навіть без найкращих гравців. І якщо дати йому більше ресурсів та найкращих гравців, я думаю, він може створити щось справді велике. Його футбол сучасний, розумний та сміливий. Насамперед він знає, як розвивати гравців. І це дуже цінується сьогодні.
– «Наполі» був близьким до того, щоб купити вас. Які почуття ви відчули, прочитавши цю новину?
– Так, я чув про інтерес «Наполі» і, чесно кажучи, був радий. Коли такий клуб звертає на тебе увагу, це приємне визнання твоєї роботи та твого прогресу. Особливо тому, що ми говоримо про Італію, де тактичний інтелект та якісні півзахисники високо цінуються. Це означає, що я йду у правильному напрямку.
– Ви коли-небудь чули щось від Конте, можливо через повідомлення?
– Особистого контакту із Конте не було, жодних повідомлень чи дзвінків. Працювати з такою людиною, як він, було б чудовою нагодою. Однак я завжди намагаюся зберігати спокій. Для футболіста важливо не втрачати концентрації. Я в «Шахтарі», і все, що станеться, станеться у потрібний час. Якщо це Італія – чудово. Якщо це щось інше – також добре. Головне – продовжувати прогресувати щодня.
– Чи хотіли б ви, щоб «Наполі» повернувся до вашого підписання прийдешнім літом? Чи, може, щоб інші клуби прийшли за вами, наприклад, «Ювентус»?
– Звичайно, коли ви кажете про такі клуби, як «Наполі» чи «Ювентус», це мрія для будь-якого гравця. Я виріс, спостерігаючи за Серією А, пам’ятаю чудові ігри ваших команд, легендарних гравців, які там були. Грати на цих стадіонах перед цими вболівальниками – це щось особливе. Я ніколи цього не приховував: я хочу перевірити себе у топ-лізі, проти найкращих суперників. Але для мене важливо, щоб трансфер відбувся у правильний час. Не просто «відправитися в Європу», а приєднатися до команди, де я матиму реальний шанс грати, рости, бути важливою частиною проекту.
