Олександр Філіппов – український футболіст, нападник футбольного клубу Олександрія. За свою карʼєру встиг пограти не лише в УПЛ, а й в закордонних чемпіонатах. Зокрема, Філіппов грав у ФК Рига з Латвії та ФК Сінт-Трейден з Бельгії.
У сезоні 2024/2025 Філіппов є одним з ключових гравців команди Руслана Ротаня. Він стабільно відзначається результативними діями у поєдинках.
Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Олександром Філіпповим та дізнався більше про його виступи в УПЛ та за кордоном. 
Розкажіть про свій дебют у професійному футболі. Як це було?
– Напевно свій дебют у футболі можна записати на той період, коли я підписав свій перший професійний контракт, це було в 18 років. Я приїхав в дубль київського Арсеналу, підписав контракт. Це був мій перший професійний контракт, тому мабуть з цього моменту можна рахувати, що почалась професійна кар’єра. До цього я виступав вдома, в чемпіонаті Донецької області. Тому, перший професійний період був саме в київському Арсеналі.
Тривалий час ви виступали у складі футбольного клубу Десна з Чернігова, однак, на жаль, ця команда припинила існування. Чи розглядаєте ви повернення до Десни у разі відновлення клубу?
– Так, на жаль, футбольний клуб Десна через ці всі події поки що припинив свої виступи, але я знаю і вірю, що обов’язково в такому місті, як Чернігів відновиться клуб, за який вболіває все місто.
Побачимо через скільки відновиться команда, бо зараз важко казати щось наперед. Але я з теплом і з великою любов’ю відношусь до цього клубу і з радістю згадую ті моменти, які ми разом пережили.
Розкажіть про свої виступи за кордоном. Де вам було краще грати: у бельгійському Сінт-Трейдені чи у латвійській Ризі?
– Всюди було добре. В Сінт-Трейдені, і в Ризі теж достатньо хороший період, були і свої труднощі звісно, без цього нікуди, але два періоди я згадую з теплом на душі. В Бельгії провів більше часу, це був мій перший європейський клуб, дякую керівництву за цю можливість і всім хлопцям, з якими я ділив роздягальню. Шкода, що зіграв так мало матчів в цьому клубі, але все рівно було приємно грати в цьому чемпіонаті.
Всі ми знаємо що в Бельгії досить сильний чемпіонат – це трамплін на перехід в більш сильні європейські чемпіонати. Шкода, в мене цього не вийшло. В Ризі я провів тільки сезон, зустрів дуже класних хлопців і тренера, тому це теж був топовий період.
Ви родом з Авдіївки, яка зазнала масштабних руйнувань через російську агресію. Що можете сказати з цього приводу?
– Що я можу сказати з цього приводу? Ну ви всі і так бачите і знаєте, що творить росія, тому тут не потрібно лишніх слів, тільки одні негативні емоції. Таких міст, як Авдіївка стає все більше і більше. Це справжні агресори, які прийшли сюди і руйнують нашу країну, від Авдіївки майже нічого не залишилось, там десь біля 98-99% руйнувань і відновленню вона не підлягає.
Яке ваше ставлення до українських футболістів, які грають у росії під час повномасштабної війни?
– Ви знаєте в кожної людини є своя голова на плечах і є совість, тому тут кожному в голову не залізти. Якщо вони вибрали такий шлях – це їхній вибір, тому нехай кожен думає своєю головою за свої вчинки.
Чи затримували вам зарплату під час виступів у Дніпро-1? Якщо так, то наскільки довго?
– Дніпро-1 винен 5 зарплат і поки на жаль, ніякого прогресу немає. Будемо сподіватись, що колись, мабуть, почнуть потрохи розраховуватись.
Як оцінюєте свою гру у Олександрії?
– Я не тренер і не якийсь експерт, щоб оцінювати свою гру за Олександрію, моє завдання виходити і допомагати хлопцям, робити все, що від мене залежить, якщо я граю і це допомагає, то тренерський склад задоволений. Тому моє завдання виходити і віддаватися повністю тренуванням і грі, що я й роблю, тому нехай мою гру вже оцінює головний тренер.
Якими були емоції, коли ви забили три голи Шахтарю та обіграли цю команду?
– Звісно позитивні емоції, не кожен раз виходить забивати 3 гола Шахтарю, але це вже теж історія. Після Шахтаря ми вже зіграли багато матчів, тому рухаємося далі, не зациклюємося на цьому. Зрозуміло, що це залишиться в пам’яті назавжди, але все ж, попереду ще багато матчів і треба готуватись до них.
Якою є стилістика гри у Олександрії? Чого від гравців вимагає Руслан Ротань?
– Мені подобається те, як Руслан Петрович доносить свої дії до хлопців, як в нас проходить розбір наших матчів і суперників. Ми досконало вивчаємо суперника, все пробуємо на тренуваннях.
Також, мені довподоби, як Руслан Петрович вимагає від нас бути агресивними, бути завжди мобільними, не виключатися при будь-яких стресах, йти вперед, створювати моменти, бути на мʼячі, отримувати задоволення, знаходитись на правильних позиціях, створювати правильні зони, грати надійно в захисті, грати з мʼячем в півзахисті, створювати моменти попереду.
Тобто те, що подобається кожному футболісту, можна охарактеризувати як атакуючий футбол з контролем м’яча.
Як вважаєте, чи вдасться Олександрії потрапити до топ-3 за підсумками сезону в УПЛ?
– Я не люблю давати якісь прогнози, це не про мене. Тому подивимось вже в кінці сезону, на якій позиції ми опинимося. Можу сказати, що в нас класна команда, досвідчений тренерський склад, хлопці, які були молодими, набили вже свої шишки. Плюс прийшли досвідчені футболісти.
Зараз рухаємося від матчу до матчу і вже в кінці чемпіонату будемо дивитися в таблицю і рахувати свої очки.
Чи готові ви до виклику в національну збірну України?
– Звісно я готовий. Кожен футболіст мріє грати за національну збірну, тому я роблю все, що від мене залежить. Там вже тренерський склад вирішує, хто на даний момент сильніший, хто гідний грати за національну збірну.
Більше новин про УПЛ шукайте у нашому розділі.
