Федір Черкашин – польсько-український 29-річний професійний боксер, який виступає у середній ваговій категорії. На рахунку Федіра 26 боїв, у 25 з яких він здобув перемоги – 15 нокаутом. Також Черкашин володіє титулом WBC International та займає високі місці у рейтингах WBO та IBF.
Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Федіром Черкашиним та дізнався більше про його карʼєру, цілі та досягнення.
Як ви потрапили у бокс? З чого все почалося?
– Спортом займаюся з самого дитинства: спочатку був кікбоксинг, потім тайський бокс. Вигравав чемпіонат світу по любителях у тайському боксі. У Харкові розпалася моя команда з тайського боксу і я вирішив щось поміняти в своєму житті. Переїхав до Києва і пішов до тренера Ліхтера Олександра Львовича, який свого часу тренував і братів Кличків, і Автанділа Хурцидзе, і Олександра Спірка, а також багатьох інших боксерів. Під його керівництвом я займався три роки, підписавши контракт з французьким промоутером Філіпом Фондю. Перший бій в професійному боксі провів 1 травня 2015 року, здобувши перемогу. Після цього на виїзді провів ще сім боїв, які також виграв – в Болгарії, Монако.
Але після цього моя кар’єра раптово зупинилася. Фінансові можливості Фондю не дозволяли вкладати в розвиток молодого бійця: у мене не було ні зборів, ні виїздів, ні тренувальних таборів. Я поспілкувався з Олександром Львовичем на тему того, як мені продовжувати кар’єру. На той момент у мене було дві пропозиції – з Латвії, Росії. Що стосується Росії, то взагалі не було мови про це, а в Латвії не дійшло до конкретики.
Чому спочатку вибрав тайський бокс? У дитинстві дивився фільми за участю Жан-Клода Ван Дамма. У кімнаті висів його портрет і портрети тайських бійців. Мені тоді звичайний бокс взагалі був нецікавий, тому що махати ногами – було набагато яскравіше. Мені в звичайному боксі не вистачало різноманітності. У Харкові я потрапив до хорошого тренера – Цуканова Володимира Олексійовича. Під його керівництвом ставав багаторазовим чемпіоном України, дворазовим чемпіоном Європи. У 2012-му році виграв чемпіонат світу в Таїланді, потім, коли мені виповнилося 16 років, перейшов у професіонали і провів в цілому 20 боїв. Кар’єра в тайському боксі була дуже різноманітною. У бокс перейшов, тому що розпалася моя команда в тайському боксі, а з іншим тренером я себе не бачив», – сказав Черкашин.
Як я опинився в Польщі? Мама абсолютно випадково, прибираючи вдома, знайшла документ про те, що моя бабуся народилася в Польщі. Так у мене з’явилася можливість отримати карту поляка. Чесно кажучи, спочатку особливо не вірив в цю можливість, але поспілкувався з людьми, які займаються цим питанням, загорівся. Я пішов на курси польської мови і вже через три місяці здав іспит на отримання карти поляка. Про бокс в Польщі я практично нічого не знав. Чув ім’я Кшиштофа Гловацького, який боксував з Усиком – і все. Мій тренер Олександр Ліхтер порадив звернутися до тренера, якого він давно знав – Федора Лапіна, який виховав Кшиштофа Гловацького, Кшиштофа Володарчика і багатьох інших. Я написав Лапіну на Facebook, але він не відповів. Тоді я став писати всім його друзям на Facebook – його дружині, синові, боксерам. З усіх мені написав тільки один боксер. Написав: ось адреса, в понеділок о 10:30 будь в залі. Це була субота і я знаходився в Києві. Я написав: зрозумів, буду без запізнень. Взяв квиток і поїхав до Польщі.
Я зайшов в зал, представився тренеру і коротко розповів свою історію. Кажу: хочу показати себе. Лапін відповідає: завтра об 11:30 спаринг, готовий? Я залишився подивитися тренування, а на наступний день мене поставили в спаринг з Камілем Шереметою. У нього, до речі, скоро запланований бій з Геннадієм Головкіним. А на той момент, вересень 2017 року, він готувався до поєдинку за звання чемпіона Європи. Спаринг з ним вийшов непоганим. Лапін підійшов і каже: можу запропонувати кімнату біля залу, 20 євро на день на харчування і бути спаринг-партнером Шеремети. Я для себе подумав: «Навіть, якщо б цього всього не було – я б погодився».
Потім, у 2018 році, підписав умову з Knockout Promotions, і до цього часу я продовжую співпрацювати з ними. Промоутер Анджей Василевский.
У вас хороший рекорд на професійній арені: 26 боїв та 25 перемог. Як вам вдалося досягти таких успіхів на профі рингу враховуючи, що вам лише 29 років?
– Дякую за високу оцінку! Досягти таких результатів вдалося завдяки наполегливій праці, дисципліні та підтримці команди. Кожен бій — це цінний досвід, а кожна перемога — результат ретельної підготовки. Важливо також мати чітку мету і постійно працювати над своїми слабкими сторонами. У 29 років я лише починаю, і попереду ще багато викликів!
Як оцінюєте свій попередній бій проти аргентинського боксера Себастьяна Папеші?
– Я виграв одноголосним рішенням суддів. Вважаю, що бій пройшов добре, хоча Папеша був сильним суперником. Він змусив мене докласти максимум зусиль, але моя стратегія спрацювала, і я задоволений результатом. Завжди є над чим працювати, і цей бій дав мені новий досвід для подальшого розвитку.
Ви володієте титулом WBC International, що є хорошим досягненням. Які були найбільші виклики на шляху до цієї перемоги?
– Кожен день — це виклик, особливо коли готуєшся до таких поєдинків. Але якщо серйозно, найбільшими викликами були три бої в Америці, серед яких особливо запам’ятався бій з Натаніелем Галімором. Підготовка до кожного з цих поєдинків була дуже інтенсивною і вимагала величезної самовіддачі. Кожен бій — це колосальний труд, щоб підготуватися і вийти на ринг на ці кілька хвилин, які вирішують все.
Ви входите в топ-10 рейтингу WBO. Яка вірогідність того, що ви зможете отримати титульний поєдинок за пояс WBO у своїй вазі вже найближчим часом?
– У всіх федераціях я знаходжусь високо в рейтингах, тому чекаю на свій шанс отримати титульний поєдинок. Це багато в чому залежить від роботи мого промоутера, і я впевнений, що він робить усе можливе, щоб організувати цей бій найближчим часом. Зі свого боку я готовий до будь-якого виклику.
Чи є якісь боксери, з якими ви мрієте провести бій в майбутньому? Хто для вас є найбільшим викликом у світі боксу?
– Мене, в першу чергу, цікавить титул чемпіона світу, і для цього я готовий битися з ким завгодно. Не важливо, хто саме буде моїм суперником, адже кожен бій — це виклик і можливість продемонструвати свій рівень. Я прагну до найвищих досягнень, і саме титул чемпіона світу є моєю головною метою.
Як би ви описали свій стиль боксу? Чи є якісь боксери, на яких ви орієнтуєтесь у техніці чи стратегії бою?
– Мій фундамент і база — це муай-тай, тому мій стиль боксу трохи нестандартний. Я поєдную елементи цієї дисципліни з класичними технічними аспектами боксу. Вважаю, що мій бокс більше технічний, ніж силовий, хоча ми постійно працюємо над усіма аспектами — як швидкістю, так і силою. Я не орієнтуюсь на конкретного боксера, але з кожного бою намагаюся брати найкраще, щоб постійно вдосконалювати свою техніку і стратегію.
Хто був для вас найважливішою підтримкою в кар’єрі? Батьки, тренери, команда чи, можливо, інші боксери?
– Усі по трошки (сміється). Але, звичайно, найбільшу підтримку протягом всієї кар’єри мені надавали батьки. Нажаль, мами не стало рік тому, але батько продовжує мене підтримувати. Також величезну роль у моєму житті відіграють дружина і, звісно, моя команда — вони завжди поруч і підтримують мене на кожному етапі.
Чи відчуваєте ви підтримку від українських фанатів?
– Звичайно, я відчуваю підтримку від українських фанатів, але, напевно, більше її отримую від поляків. Тут, у Польщі, мої бої часто показують на телебаченні, і я живу тут з 2017 року, тому місцеві фанати теж підтримують мене на кожному кроці. Це дуже важливо і мотивує на нові досягнення!
Ви маєте досвід проведення поєдинків в різних частинах світу. Як, на вашу думку, змінюється ставлення до українських спортсменів у світі, особливо в умовах війни?
– Наші спортсмени дійсно демонструють високий рівень майстерності, незважаючи на всі труднощі. В умовах війни, коли вони тренуються і готуються до змагань в країні, де лунають сирени і летять ракети, ставлення до нас у світі стало набагато більш шанобливим. Люди бачать стійкість і мужність, і це викликає величезну повагу. Тому, звичайно, ставлення до українських спортсменів стало вдвічі кращим, і це мотивує до нових досягнень.
Що поляки кажуть про війну в Україні? Чи підтримує нас більшість?
– Так, більшість поляків активно підтримує Україну в умовах війни. Польща стала однією з найбільших країн, яка прийняла біженців, а також надала значну гуманітарну та військову допомогу. Польський народ в цілому висловлює солідарність з українцями, і багато людей виражають свою підтримку через різні ініціативи, акції та волонтерську діяльність.
Чи часто вам доводиться стикатися з росіянами у Польщі?
– З росіянами ні, але їх і до війни тут було не багато. Польща, в основному, орієнтована на підтримку України, і більшість населення активно підтримує нашу боротьбу, тому росіян тут справді не так багато.
Як ви поєднуєте своє професійне життя з особистим? Чи вистачає часу на відпочинок, хобі та близьких?
– Поєднувати професійне життя з особистим — це завжди виклик, особливо коли ти серйозно займаєшся спортом. Тренування, бої та підготовка займають багато часу, але я намагаюся знаходити моменти для відпочинку та спілкування з близькими. Підтримка сім’ї дуже важлива, тому я завжди намагаюся знайти час для них, навіть якщо це короткі моменти. Відпочинок та хобі — теж необхідні для підтримки балансу, і я намагаюся займатися тим, що приносить радість у вільний час, навіть якщо його не так багато.
Яка була ваша найбільша перемога в кар’єрі і чому ви вважаєте її найбільш значущою?
– Остання перемога за титул WBC International була моєю найбільш значущою. Ця перемога багато дала в моїй кар’єрі — вона стала важливим кроком до досягнення моєї головної мети. Вона підтвердила, що я на правильному шляху і що моя праця не марна. Крім того, цей титул відкриває нові можливості і допомагає мені наближатися до бою за чемпіонський пояс, що є моєю найбільшою мрією.
Як ви бачите своє майбутнє через 5-10 років? Чи плануєте продовжувати виступати на найвищому рівні або шукаєте нові можливості?
– Бокс — дуже важкий вид спорту, і все може трапитись на цьому шляху. Тому я не планую набагато вперед. Моє головне завдання сьогодні — це підтримувати здоров’я і максимально використати свій потенціал. Дякувати Богу, зараз у мене є можливість продовжувати тренування і досягати нових висот. А що буде далі — побачимо. Важливо залишатися здоровим і насолоджуватися кожним моментом.
Як ви хочете, щоб вас запам’ятали в історії боксу?
– Я хочу, щоб мене запам’ятали як боксера, який завжди боровся до кінця, незалежно від обставин, і який не здавався. Для мене важливо, щоб люди пам’ятали не лише про титули та перемоги, але й про мою відданість спорту, дисципліну та стійкість. Я прагну бути прикладом для молодших поколінь, показуючи, що можна досягти великого, якщо працювати на результат і вірити в себе.
Володимир Варуха
