Олександр Усик безумовно один з найвидатніших українських та й світових боксерів в історії. Чемпіон світу та Олімпійських ігор у любителях, абсолютний чемпіон світу у двох вагових категоріях, включаючи найпрестижнішу суперважку. Ми всі бажаємо, щоб Олександр максимально довго радував над своїми гучними перемогами, але йому вже тридцять сім, тож поки українська легенда готується до другого бою з Тайсоном Ф’юрі давайте поглянемо чи є серед українців, ті хто можуть замінити Олександра на боксерському Евересті. Отже до вашої уваги топ-10 українських проспектів суперважкої ваги.
1. Владислав Сіренко, 29 років, 22 боя, 22 перемоги (19 нокаутів).
Сіренко схожий на Усика габаритами – 192 сантиметри зросту це зовсім не багато для сучасного хевівейту. Але Владислав природжений супертяж і виходить на бої з вагою 110-115 кілограм, тож його частіше порівнюють за стилем не з Усиком, а з самим Майком Тайсоном.
На відміну від Усика, Сіренко не має значних досягнень на аматорському рингу. Його здобутки у любителях обмежуються медалями молодіжних чемпіонатів України, сріблом молодіжного чемпіонату Європи (2013), а також бронзовою чемпіонату України серед дорослих (2014). Так і не спробувавши себе на дорослих чемпіонатах світу чи олімпійських циклах, Сіренко перейшов у напів-професійну команду «Українські Отамани», де запам’ятався боєм кістка-в-кістку з потужним британцем Фрезером Кларком. Цей бій українець програв технічним нокаутом у п’ятому раунді, але залишив по собі гарне враження.
Далі був перехід у професіонали і співпраця з колишнім тренером Олександра Усика Джеймсом Алі Баширом. Шляхи Усика та Башира розійшлися весною 2017 року на не дуже дружній ноті. А заміну Олександру знаменитий американський наставник знайшов саме у тоді зовсім юному Владиславі, почавши тренувати Сіренка того ж року. З самого початку роботи з перспективним українцем, американець надзвичайно компліментарно відгукувався про свого підопічного, заявляючи про його шалений потенціал та обіцяючи виростити нового чемпіона світу.
Цікаво, що професійну кар’єру Владислав Сіренко почав не в США, Британії чи Німеччині, а у досить екзотичній з боксерської точки зору Південній Африці, провівши там вісім зі своїх перших дванадцяти боїв. Найбільш знаковою перемогою українця у цих поєдинках став нокаут у яких він відправив досвідченого росіянина Дєніса Бахтова 2019 року. Потім була звитяга над ще одним росіянином – величезним Алєксандром Устіновим – його Сіренко нокаутував у першому ж раунді бою у Парижі. Була також знакова домашня перемога над міцним співвітчизником Андрієм Руденком.
Наприкінці 2021-го Сіренко був високо у рейтингах, здавалося б недалеко претендентський статус, відбіркові бої та можливість поборотися за звання чемпіона світу. Але ні, завадили травми. Восени того року Сіренко травмував біцепс на лівій руці, але на цьому нещастя не закінчилися, наступного року травмував ще й праву. Довелося робити операції, проходити складний процес реабілітації. Не додавала можливостей готуватися до боїв й повномасштабна російська агресія. Все це вибило українського боксера з тренувального процесу на довгий час. В результаті Сіренко не виходив на ринг більше двох років і про нього потрохи почали забувати.
Але Сіренко закінчувати кар’єру аж ніяк не збирався. У квітні цього року українець повернувся на ринг, швидко нокаутувавши прохідного суперника, а у червні ще одного. Втім, головна спортивна подія 2024-го для Владислава відбулась не на ринзі. У серпні він підписав контракт з провідною британською промоутерською компанією «Queensberry Promotions» Френка Уоррена. Коментуючи підписання українця, власник британської «конюшні» зазначив, що вірить у великий потенціал Сіренка та його блискучу кар’єру, особливо зважаючи на високий відсоток нокаутів у виконанні українця.
Сіренко вже встиг провести за Квінсбері один бій, нокаутувавши у жовтні безвісного американця Брендона Кормака. Це був бій розминка, а далі, очевидно, що Уоррен захоче протестувати Сіренка з більш серйозними суперниками. Наступний бій Владислава відбудеться вже у 2025 році і поки що невідомо хто йому протистоятиме. Сам боксер каже, що це має бути хтось з топ-50 найкращих в світі боксерів.
Чи стане Сіренко справжнім наступником Усика покаже час. Але, в будь-якому випадку, значний потенціал у цього українського боксера є, інакше б його досі не тренував Джеймс Алі Башир і не брав на контракт один з найкращих промоутерів світу.
2. Цотне Рогава, 31 рік, 10 боїв, 10 перемог (7 нокаутів).
Зазвичай на свої бої Цотне Рогава виходить у боксерських шортах з двома прапорами – України та Грузії. І це легко пояснити, адже Рогава народився 1993-го року у грузинському місті Зугдіді, втім ще в дитинстві з батьками перебрався до Одеси та отримав громадянство нашої країни. Сам Цотне в інтерв’ю казав, що родина змушена була перебратися до нашої країни через війну в Абхазії та російське втручання у цей конфлікт.
Якщо говорити про аматорську кар’єру, то вона в Рогави чудова, з серйозними досягненнями – він триразовий чемпіон Світу, триразовий чемпіон Європи, багаторазовий чемпіон та призер престижних міжнародних турнірів з боксу. Єдине це все про бокс тайський.
У класичному ж боксі Цотне спробував себе у 2013-му, провів три бої, став бронзовим призером чемпіонату України, проте продовжувати не став, повернувшись у муай-тай і паралельно виступаючи у змаганнях К1 (кікбоксинг). Друге пришестя українського грузина у аматорський бокс сталося 2018-го і було цілком успішним. Вже за рік він став чемпіоном України, здолавши у фіналі досвідченого Віктора Вихриста. Після цього Цотне брав участь у чемпіонаті світу 2019 року серед любителів, розгромно програвши там по очкам майбутньому дворазовому олімпійському чемпіону Баходіру Джалолову з Узбекистану. 2021-го Цотне ще раз зустрівся Джалоловим у фіналі престижного меморіалу Странджа у Болгарії і знову програв, але цього разу конкурентним роздільним суддівським рішення. Провівши неповні два роки у любительскому боксі Рогаві вдалося відібратися на Токійську Олімпіаду 2020-го року. На жаль, там наш боксер виступив невдало, програвши вже у першому раунді британцю Фрезеру Кларку. Сам Рогава каже, що причиною поразки стала недооцінка суперника – надто впевнений він був, що здолає англійця.
Наступного олімпійського циклу український боксер вирішив не чекати і перейшов у професіонали. Дебют Рогави у профі відбувся у квітні 2021-го року у Києві, суперника було нокаутовано на другій хвилині першого раунду. Далі були два бої у Німеччині та Франції, після чого Рогава перебрався до США підписавши контракт з місцевою промоутерською компанією ProBellum. Втім, через фінансові негаразди американського промоушна, Цотне пропустив весь 2023 рік.
Зате успішно повернувся цього року, здолавши за 2024-й аж сімох супротивників! Шестеро з цієї сімки були відверто посереднього рівня, але от сьому перемогу, яку Цотне здобув наприкінці вересня можливо назвати знаковою – був впевнено перебоксований досвідчений джорнімен Александр Флорес. В цьому бою Рогава здобув свій перший регіональний титул – WBC USA.
Наразі Цотне Рогава знаходиться на контракті у компанії Toro Promotion, тренується у відомого американського тренера Джо Гуссена і націлений на великі бої вже наступного року. За словами боксера, його наступний поєдинок може відбутися вже в січні наступного року з опонентом середнього рівня, а далі має бути двобій з кимось з топ-10 рейтингу WBC.
Рогава теж не високий за мірилами сьогоднішнього хевівейту (191 сантиметр), але володіє пристойною технікою та потужним ударом. Його досвід в інших видах спорту додає універсальності, а відсутність класичної школи боксу український грузин компенсує природною силою та працездатністю. В пост-Усик хевівейт еру у Цотне Рогави є всі шанси досягти як мінімум бою за звання претендента на один з чемпіонських титулів.
3. Віктор Вихрист, 32 роки, 14 боїв, 13 перемог (8 нокаутів), 1 поразка (нокаутом).
А ось Віктор Вихрист за статурою та й зовнішністю дещо нагадує братів Кличків. Зріст – 197 сантиметрів та річ (розмах рук) – 206 сантиметрів. Це стільки ж, скільки у Володимира Кличка та на три сантиметри більше ніж у його брата Віталія. З нинішнім очільником Києва Вихриста поєднує і боксерський псевдонім. Старший Кличко був відомий на ринг як Dr. Eisenfaust (Доктор залізний кулак), а Вихрист поки що просто Фауст.
У Віктора за спиною відмінна любительська школа та довга аматорська кар’єра: він шість разів був чемпіоном та призером Чемпіонату України з боксу, вигравав домашній чемпіонат Європи у Харкові (2017), Європейські ігри (2019) виступав на чемпіонатах світу та відбіркових турнірах на Олімпіаду (правда на Олімпійські Ігри пробитися так і не зміг). Вихрист також пробував себе у напів-професійному боксі, провівши у 2012-2016 роках чотири бої за «Українських отаманів» у Всесвітній серії боксу – 3 перемоги і одна поразка Джо Джойсу.
Програвши в фіналі Чемпіонату України 2019-року згаданому вище Цотне Рогаві, Вихрист вирішив спробувати себе в професійному боксі. Його дебют відбувся у Німеччині в лютому 2020-го у шоу місцевої компанії «ЕС Boxing Promotions». При цьому, перехід боксера у професіонали відбувся зі скандалом – Федерація боксу України звинуватила Вихриста у «зраді», зазначивши, що саме на нього робилася ставка у відборі на Олімпіаду 2020. Федерація дискваліфікувала менеджера боксера Андрія Котельника і його тренера Олександра Ляхова на три роки. Сам Віктор пояснював, що був впевнений у тому, що ФБУ робила ставку на Рогаву як першого номеру збірної, заявив, що його нібито змусили неготовим вийти на фінал чемпіонату України, а також звинуватив тодішнього президента ФБУ Володимира Продивуса у невиплаті гонорару за перемогу на Європейських іграх.
Як би там не було, але Фауст цілком успішно стартував у профі, вигравши у 2020-2021 роках вісім поєдинків поспіль, з яких шість нокаутами. У 2022-му Вихрист значно підвищив рівень опозиції здолавши міцних Яго Кіладзе та Френкліна Лоуренса, а також колишнього претендента на чемпіонський титул Кевіна Джонсона (правда слід сказати, що Джонсон давно перетворився на відвертого джорнімена-спойлера, програвши 14 з останніх 20 поєдинків).
На початку 2023-го у Вихриста був перший по-справжньому серйозний тест – він зустрівся з іншим проспектом, технічним кубинцем Леньєром Перо. На жаль, випробування українець не пройшов, програвши технічним нокаутом у восьмому раунді. Хоча, бій був не безнадійним, по-перше, на момент зупинки бою, Віктор вигравав на двох з трьох картах суддів. А по-друге, на твердження самого боксера, причиною поразки cтали три зламані у ході двобою ребра. Катмен нашого боксера навіть казав, що той міг померти на рингу, настільки серйозними були ушкодження. Цікаво, що у любительському боксі Вихрист програвав і брату кубинця Дайньєру Перо.
Дебютна поразка не зламала волю Вихриста і його бажання стати чемпіоном у професіоналах лишається незмінним. Він залікував травми та нинішнього року повернувся з двома перемогами над середняками та нині готується до нових битв. Вірять у Віктора і його німецькі промоутери, які наприкінці 2023-го продовжили з українцем контракт на п’ять років. Поки, що невідомо з ким українець проведе наступний бій, але швидше за все це буде в рамках чергового шоу у Німеччині.
Перспективи Вихриста на професійному рингу залишаються невизначеними, але зважаючи на антропометрію, хорошу любительську школу і значний аматорський досвід шанси досягти претендентського бою в нього є, проте для цього спочатку потрібно буде все ж пройти проспект клеш. Чому б, скажімо, не спробувати помститися за поразки братам Перо, обидва з яких наразі йдуть без поразок на профі-рингу.
4. Олександр Захожий, 31 рік, 20 боїв, 19 перемог (15 нокаутів), 1 поразка (за очками).
Місце Олександра в цьому рейтингу могло бути б і вищим, якби не його останній бій, але про це трохи пізніше. А почнемо з любительської кар’єри, яка у Захожего по суті відсутня – на любительському рингу він у 2017-2018 роках провів всього три боя, у двох з яких поступився. Отож, Захожий це справжній гігант зростом 207 сантиметрів, який немає серйозної боксерської бази. До двадцяти трьох років Захожий займався купою різних єдиноборств – греплінгом, джіу-джитсу, тайським боксом та навіть українським бойовим мистецтвом Спас, але не класичним боксом.
Початок боксерської кар’єри українця безпосередньо пов’язаний з Тайсоном Ф’юрі. Справа в тому, що весною 2016-го Володимир Кличко готувався до двобою з кремезним британцем і шукав спаринг-партнерів подібного розміру. В якомусь з українських залів один з членів команди Кличка і побачив Захожого та запропонував спробувати себе у тренувальному таборі чемпіона. Сам Олександр визнає, що, зважаючи на тодішню відсутність у нього боксерського досвіду, це були не зовсім спаринги, а просто відпрацьовки, на яких Володимир звикав до габаритів свого наступного суперника.
Ті тренування та отримана за них фінансова винагорода, яка перевищувала заробітки Захожого за багато років в аматорському спорті, стали стимулом для українського велетня спробувати себе на професійному рингу. Влітку наступного року він провів дебютний бій в Іспанії нокаутувавши досить міцного супротивника вже у першому раунді. Після цього Олександр підписав свій перший професійний контракт з німецькою промоутерською компанією «Faher Sports».
Але далі цілих сім років, очевидно зважаючи на прогалини Захожого у боксерській школі, його вели дуже обережно, можна сказати це був типовий німецький промоушн з набиванням хорошого послужного списку на «мішках». До початку нинішнього року Олександр мав рекорд 18-0 (14 КО), але серед його суперників у 2017-2023 роках можна виділити хіба вже згаданого Кевіна Джонсона та співвітчизника джорнімена Костянтина Довбищенка.
Прорив стався у квітні нинішнього року, коли Захожий переміг німецького албанця Граніта Шалу. До бою з Захожим, Шала мав рекорд 15-0, і багато хто вважав саме його фаворитом у бою з українцем. Тим несподіванішим став нокдаун, а далі глибокий нокаут, у який Олександр, ударом по корпусу, відправив супротивника вже у другому раунді бою. Перемога принесла нашому співвітчизнику титул EBU, яким свого часу володіли брати Клички та винесла його на передовиці боксерських видань всього світу. Про українського велета стали говорити як про серйозну силу у дивізіоні.
На жаль, наскільки добре Олександр почав рік, настільки погано і закінчив. Наприкінці листопада український гігант мав захищати титул проти швейцарського ветерана Арнольда Г’єрджая. Втім, швейцарець вибув менше ніж за тиждень до бою через травму і організаторам поєдинку довелося шукати термінову заміну. Вийти на ринг оперативно зголосився маловідомий косовар Лабінот Ходжай. Цей боксер з Косово мав непоганий рекорд (19 перемог, 1 нічия), але при цьому не бився ні з ким серйозного рівня, значно поступався українцю в антропометрії (зріст Ходжая лише 183 сантиметри) та ще й провів останній поєдинок менш ніж за два місяці до зустрічі з Захожим.
Не дивно, що за таких умов букмекери віддавали абсолютну перевагу нашому співвітчизнику, який перед боєм був фаворитом 7 до 1. Початок бою пройшов так як і передбачали експерти та уболівальники, Захожий відправив значно меншого за себе супротивника у нокдаун вже у другому раунді бою. Здавалося, далі все мало йти за сценарієм попереднього бою, де українець швидко змусив супротивника капітулювати. Але ні, Ходжай не тільки швидко відновився, але й став раунд за раундом перегравати свого грізного суперника. У десятому раунді бою вже він відправив Захожого у перший в кар’єрі українця нокдаун. Олександр все таки протримався до кінця двобою, але закономірно програв по очкам, зазнавши першої поразки у професійній кар’єрі.
Невідомо, чи була причиною фіаско травма Захожого, погана підготовка до бою, недооцінка суперника, або занадто довге перебування на «мішочній дієті», але фактом є те, що тепер перспективи українця на профі арені вже не виглядають блискучими. Тим не менше вони є, і при роботі з хорошим тренером та грамотному промоушні (наразі українець перебуває без контракту) Захожий може не тільки поквитатися з косоваром за поразку, але й вийти на титульні бої, або принаймні спробувати свої сили з топовими суперниками у США чи Британії.
5. Андрій Новицький, 29 років, 13 боїв, 13 перемог (10 нокаутів).
Андрій Новицький поки що маловідоме ім’я серед українських уболівальників боксу. Відомо, що боксер родом з Одеси та давно займався боксом, але не на дуже серйозному рівні. В аматорському боксі у Новицького близько двадцяти поєдинків, без значних успіхів навіть на рівні чемпіонатів України. Після цього, Андрій взагалі на декілька років закинув бокс.
Проте, це не завадило Новицькому на початку минулого року перейти в професіонали і за неповних два роки успішно зарекомендувати себе в профі. Багато про що говорить вже той факт, що менеджером Новицького є Егіс Клімас – той самий хто веде справи найуспішніших українських боксерів – Олександра Усика та Василя Ломаченка. Наявність впливового менеджера це дуже важливо, адже саме менеджер може допомогти засвітитись на високому рівні, а значить отримати шанс на значні бої і серйозні заробітки.
Не маючи за спиною жодного відомого суперника, весною цього року Новицький з’явився в андеркарті великого боксерського вечора Джошуа – Нганну, яке організував саудівський супер-інвестор Туркі Аль-Шейх. Виступ був вдалий, Андрій нокаутував суперника, американця Хуана Торреса у третьому раунді. Після того бою, протягом року українець здолав ще трьох суперників, попутно завоювавши титул WBC International.
В активі Новицького також солідні габарити (зріст 198 сантиметрів) та досвідчений тренер, колишній володар титулу ІВF-Intercontinental Анатолій Дудченко. Сам Дудченко, говорячи про підопічного, не сумнівається у його великому потенціалі, проте визнає, що для того, щоб вивести свого бійця на найвищий рівень потрібен час – 3-4 роки. У технічному плані в Андрія справді ще багато прогалин, але ще одним його плюсом є наявність сильного удару та міцного підборіддя. Втім щодо останнього впевненості немає, адже боксер ще не зустрічався на рингу з по-справжньому сильними суперниками.
Найближчим часом у нас буде можливість знову побачити Андрія Новицького на рингу – він виступить в андеркарді шоу Усик – Ф’юрі. Його суперником стане мексиканець Едгар Рамірез (10 перемог, 1 поразка, 1 нічия, #223 номер світового рейтингу відповідно до boxrec). Очевидно, це не той суперник на прикладі якого можна буде оцінити реальну силу нашого боксера. Але, команда Новицького поступово підвищує його рівень опозиції і мабуть це правильне рішення, зважаючи на відсутність серйозного боксерського досвіду у Андрія.
6. Богдан Миронець, 30 років, 11 боїв, 10 перемог (5 нокаутів), 1 поразка (за очками).
Як і Новицький, Богдан Миронець не мав серйозних здобутків на аматорському рингу, але як і співвітчизник, не зважаючи на це, вирішив спробувати себе в профі. При цьому, ставши професіоналом на початку 2020-го, Миронець за чотири роки провів лише десять боїв, з яких лише один був запланований як восьмираундовий, інші були розраховані на шість або взагалі лише на чотири раунди.
Перші свої професійні бої Богдан провів у Латвії, адже підписав контракт з місцевою промоутерською компанію LNKBoxing. І якщо перші три успішно виграв, то вже у четвертому зазнав розгромної поразки за очками від француза Девіда Спільмонта, який виходив на бій з послужним списком 10-7. Здавалося б, після такої невдачі українця можна було записувати в безперспективні.
Власне, так мабуть і думали британські промоутери, коли 2023-го року запрошували Миронця у Англію щоб провести бої з місцевими напів-топами Кешем Алі (21-1) та Натаном Горманом (19-2) – українець мав бути прохідним суперником, просто сходинкою на шляху до більших боїв. Втім, наш боксер з такою роллю не погодився і на здивування місцевої публіки та експертів перебоксував як Алі так і Гормана (це був перший восьмираундовий бій для українця).
Цього року Миронець виступив двічі, спочатку у вже рідній для себе Ризі швидко нокаутувавши чеського джорнімена Павєла Соура, а за декілька днів Богдана чекав найбільший тест його кар’єри – десятираундовий бій проти непереможного кубинця Хосе Лардуета (13-0, 11 нокаутів). На відміну від Миронця, у суперника прекрасна аматорська школа, він був чемпіоном світу серед молоді і бронзовим призером серед дорослих.
Миронець переміг по очках, перебоксувавши свого суперника в рамках шоу в Гамбурзі і тепер дорога до топ-10 рейтингів провідних боксерських організацій та великих боїв відкрита. Якби українець програв, перспективи у боксі все одно лишались би. Зокрема, він міг би перейти у бріджервейт, де Миронця, без його відома, вже включили у топ-15 рейтингу WBC. Cам боксер каже, що не проти себе спробувати саме у цій категорії, адже виходить на бій зазвичай з вагою близько ста кілограм (ліміт нової вагової категорії, бріджервейту, яка наразі присутня лише у WBC та WBA складає 102 кілограми).
7. Олександр Гриців, 25 років, 9 боїв, 9 перемог (6 нокаутів).
На відміну від інших боксерів у цьому переліку, Олександр Гриців ще не завершив свою любительську кар’єру поєднуючи виступи на аматорському та професійному рингах. З серйозних здобутків у любителях у боксера зі Львова на дорослому рівні можна відзначити вихід у фінал чемпіонату України-2023, де він поступився технічним нокаутом Дмитру Ловчинському (цей бій був фактично відбірковим на Олімпіаду у Парижі) та перемогу на престижному міжнародному турнірі Cup Acropolis, який проходив в Афінах (Греція) влітку 2022-го року.
Виступи ж у професіоналах Гриців розпочав ще наприкінці 2020-го року, з того часу проводячи по декілька поєдинків за рік. Сам Олександр, розповідає, що спробувати себе у профі вирішив розпочати після того як провів тренувальний табір разом з Владиславом Сіренком. Правда, його перші вісім суперників на професійному рингу мали сукупний послужний список 40 – 146 – 9, і лише два з них мали більше перемог ніж поразок. Крім цього, всі ці бої відбулися в рамках невеликих боксерських шоу у Києві та Львові.
На цьому фоні вирізнявся дев’ятий поєдинок Гриціва, який відбувся у Софії в андеркарді великого боксерського шоу Пулєв – Чарр. У цьому двобої Олександр здолав колишнього співвітчизника, джорнімена Сергія Вервейка, який нині представляє Польщу. Здобута за очками перемога наразі є найбільшим здобутком Олександра Гриціва на професійній арені.
Щодо подальших перспектив цього українського боксера щось сказати важко, адже Гриців ще зовсім не протестований на високому рівні. Наразі Олександр знаходиться на контракті у львівської компанії КО Promotions та, разом з власником цієї компанії Олександром Колесніковим, будує великі плани на майбутнє. При цьому, вже зараз можна виділити у боксера волю до перемоги. На початку свого восьмого бою на професійній арені він зламав ліву руку, проте не знявся з поєдинку, а довів його до перемоги, боксуючи лише правицею. Крім цього, з плюсів можна відмітити те, що Гриців постійно працює з Владиславом Сіренком та його тренером. Можливо така спільна робота допоможе обом українським проспектам досягти успіху.
8. Сергій Шелудько, 27 років, 7 боїв, 6 перемог (3 нокаути), 1 поразка (за очками).
Сергій Шелудько – це ще один гігант українського боксу. Зі зростом 203 сантиметри цей боксер може дати фору багатьом сучасним важковаговиками за габаритами. Проте в пасиві у Шелудька практично повна відсутність аматорського досвіду та поразка на профі рівні роздільним рішенням суддів від американця Калеба Слоутера з рекордом 3-9-1.
Усі свої бої, Сергій, який почав професійну кар’єру 2023-го року, провів на території США, де живе і разом з Андрієм Новицьким тренується під керівництвом відомого спеціаліста Анатолія Дудченка. У найближчі кілька років Сергію варто зосередитися на боях з суперниками не дуже високого рівня, набуваючи боксерського досвіду. А там, хто знає, антропометрія, робота з досвідченим тренером та у залі з іншими українськими та американськими проспектами, може дати шанс компенсувати відсутність базової любительської школи та досягти успіху у професіоналах.
9. Ігор Шевадзуцький, 34 роки, 14 боїв, 12 перемог (10 нокаутів), 2 поразки (1 нокаутом).
Насправді, зважаючи на вік, Ігоря Шевадзуцького вже складно назвати проспектом, проте цей український боксер безумовно заслуговує на повагу. Ігор родом з Кривого Рогу, він був членом збірної України з боксу (2013-2018), дворазовим чемпіоном України (2016, 2017), його срібним (2018) і бронзовим (2015) призером, багаторазовим чемпіоном і призером міжнародних і національних турнірів в аматорах.
За свій своєрідний боксерський стиль і комплекцію на професійному рингу Ігор має прізвисько Халк. Кар’єра Шевадзуцького на професійному рингу триває з 2019-го року, за цей час він зумів перемогти по очкам «клієнта» українських боксерів Кевіна Джонсона, а також поступився одному з найкращих супертяжів світу Мартіну Баколе (нокаутом у третьому раунді) та нинішньому чемпіону світу WBA-Regular болгарському ветерану Кубрату Пулєву (одноголосним суддівським рішенням за підсумками 12 раундів).
І якщо бій з Баколе був абсолютно безнадійним для українцям, то Пулєву у березні цього року Ігор дав цілком конкурентний бій, і якби не домашні судді (бій відбувся у Болгарії), ще невідомо кому б віддали перемогу. Крім того, Шевадзуцький прийняв той бій на короткому повідомленні, провівши попередній поєдинок за місяць до зустрічі з болгарином.
Хід бою з Пулєвим показує, що у Шевадзуцького є потенціал виступати на досить високому рівні. Так, можливо Ігор ніколи не стане чемпіоном світу, але зважаючи на його яскраву зовнішність та атакувальний стиль боксу, при належній підготовці, він має всі шанси виступати у боксерських шоу високого рівня, показуючи безкомпромісний бокс, який дуже подобається вболівальникам.
10. Даніель Лапін, 27 років, 10 боїв, 10 перемог (4 нокаути) у напівважкій вазі (до 79.38 кг).
Так, наразі Даніеля Лапіна аж ніяк не назвеш проспектом хевівейту, адже він виступає у напівважкій вазі. Але, для того щоб зрозуміти, що він робить у цьому списку просто погляньте на фото Даніеля поруч з Олександром Усиком. За зростом (198 сантиметрів), розмахом рук і іншими фізичними параметрами Лапін переважає не тільки Усика, але й більшість сучасних важковаговиків.
Втім, поки що Лапін досить молодий і може «ганяти» вагу, успішно виступаючи у напівважкій категорії, де він вже має в активі низку перемог над непоганими суперниками та титули WBA, IBO Intercontinental. Крім габаритів Лапін може похвалитися ще й хорошою технікою та незручним для суперників стилем.
За спиною у Лапіна серйозна любительська школа (понад 200 аматорських боїв), але, мабуть, головним плюсом для цього боксера є його постійна робота з Олександром Усиком. Легенда українського боксу не тільки допомагає молодому співвітчизнику у тренуваннях (наразі Лапін є спаринг-партнером Усика при підготовці до другого бою з Ф’юрі), але й сприяє просуванню Даніеля у світі професійного боксу.
Не дивно, що свій наступний бій Лапін проведе в андеркарді шоу Усик – Ф’юрі 2 у Саудівській Аравії. Суперником Даніеля у цьому двобії стане непереможний француз Ділан Колін (14 перемог, 4 нокаути). І якщо після закінчення поєдинку руку піднімуть саме українцю, це виведе його на претендентські позиції у напівважкій вазі, де наразі абсолютом є канадський чеченець Артур Бетербієв. Втім Бетербієву вже 40 років, у нього запланований другий бій з Біволом, а після того можливо й третій. Таким чином, малоймовірно, що Лапін зустрінеться в рингу з цим прибічником російської агресії, а от зустріч з Давідом Бенавідесом, який цього року здолав Олександра Гвоздика може бути цілком реалістичним сценарієм на майбутнє.
Невідомо, чи захоче колись Даніель Лапін спробувати себе у королівській вазі у боксі, але сам він говорить, що його надихає приклад Олександра Усика, який, як відомо у любительському боксі починав навіть з середньої ваги.
Павло Троян для Ukrsport.pro
