Дитячий тренер Іллі Забарного зізнався, чи підтримує зараз з ним стосунки і як війна змінила дитячий футбол в Україні.
Наставник київської КДЮСШ Чемпіон Юрій Теплицький скромно називає себе звичайним дитячим тренером, втім саме він зумів першим розгледіти великий потенціал у юного Іллі Забарного.
Журналіст Святослав Василик попросив Юрія Теплицького пригадати, якими рисами та якостями виділявся маленький Ілля, та чому спершу йому довірили грати на позиції нападника.
Розкажіть, як Ілля потрапив до вашої команди, ваші перші враження від нього – і в спортивному плані, і суто людські?
Ілля прийшов до нас у ФК Троєщина у віці 9 років. Зазначу, що це доволі пізно, діти, як правило, починають займатися футболом у 6-7 років. Тренування проводилися у загальноосвітній школі, саме в ній навчався Ілля. Одразу було помітно, що це дисциплінований, розумний хлопчина з величезним бажанням займатися футболом.
Чим виділявся, а чого бракувало?
Дуже швидко Забарний став справжнім капітаном – лідером нашої команди, за яку грали хлопці 2002 року народження. Швидкий і старанний, дуже енергійний. Як мені здається, технічні навички йому давались нелегко. Але працездатність у маленького Іллі була шаленою.
Чи можна було передбачити в дитячому віці, що він виросте у такого футболіста?
Кожен дитячий тренер розуміє, якщо з його команди один чи два хлопчика стануть професійними футболістами, це буде великим успіхом. Що стосується Іллі, то я ще тоді побачив, що у нього є всі необхідні якості, аби стати гравцем високого рівня.
За рахунок яких якостей Ілля став виділятися у вашій команді і привернув увагу селекціонерів Динамо?
Дисципліна, старанність, працьовитість, швидкість та витривалість – ті якості маленького Іллі, що виділяли його поміж інших.
Читав, що він починав у вас нападником – чому з часом тренери змінили амплуа Іллі?
Дійсно, у нас в команді Ілля грав на позиції нападника або атакувальним півзахисником. Його шаленої енергії вистачало атакувати, потім повернутися в захист, відібрати мʼяч та знову атакувати.
Ілля пройшов дуже складний відбір у Динамо і вже у 18 років дебютував в складі першої команди, а згодом і у збірній. Які складові такого швидкого прогресу у його грі?
На змаганнях він привернув увагу тренерів Динамо (а точніше динамівського тренера-селекціонера Сергія Величка) і у віці 11 років його запросили до ДЮФШ Динамо. Думаю, саме завдяки наполегливій праці на тренуваннях, порядності та дисциплінованості, а також гарним фізичним якостям Ілля зміг стати гравцем основного складу в дитячо-юнацькій команді Динамо, потім Динамо U19 і вже у 18 років дебютувати у складі першої команди.
Чи підтримуєте зараз стосунки з Іллею?
Довгий час ми не спілкувалися, але я завжди слідкував за зростанням Іллі. Декілька років тому ми випадково зустрілися на вулиці, поспілкувалися та обмінялися номерами телефонів.
Багато фахівців вважають Іллю найсильнішим українським футболістом на сьогоднішній день (як за якістю гри, так і за потенціалом) – погоджуєтесь з ними?
Вважаю, що на позиції центрального захисника Ілля, однозначно, найсильніший український гравець.
Згодні, що за один-два сезони Забарний гратиме у великому європейському клубі?
Переконаний, що у Іллі є всі необхідні якості для того, щоб через кілька років грати в одному з європейських топ-клубів. Знову повторю, його талант помножений на його працьовитість принесуть такий результат.
Яка головна проблема українського дитячо-юнацького футболу за час війни – відтік талантів і фахівців за кордон, складні умови роботи, психологічні проблеми у дітей, яким стало важко концентруватися суто на спорті?
Так, є значний відтік талановитих хлопців з дитячого футболу через вимушений переїзд за кордон. Втім, тут є і плюс. Переїзд у ранньому віці має допомогти їм в майбутньому краще і швидше адаптуватися в європейських клубах.
Попри це в Україні все одно лишилося дуже багато дітей, які займаються футболом. Серед них є достатньо талановитих хлопців, які обов’язково стануть професійними футболістами та досягнуть успіхів, адже вони матимуть міцний характер, бо продовжують тренуватися незважаючи на небезпеку, постійні повітряні тривоги, обстріли, безсонні ночі проведені в укриттях.
Чи можете навести приклади з вашого оточення, які поїхали з країни, може хтось з колег чи знайомих батьків пішли на фронт?
Багато батьків наших вихованців захищають нашу країну. Ми пишаємося нашими захисниками і підтримуємо їх. На жаль, гинуть наші хлопці і серед них є тренери та спортсмени. Нещодавно загинув наш колега – тренер ФК Троєщина Денис Скляренко. Він працював в клубі, де починав свій футбольний шлях Ілля Забарний.
Нині ваш вихованець є одним з лідерів збірної, однак результати команди Реброва розчаровують. Чи можна тут виокремити якусь головну причину невдач і як її подолати?
Давайте відверто, Сергій Ребров – сильний і талановитий тренер, він знає, що робить. А щодо результатів, то вважаю, що якоїсь однієї проблеми не може бути. Швидше за все, тут є комплекс проблем. Однак, тренерський штаб працює над їх вирішенням, адже вони краще за всіх можуть оцінити фізичний та психологічний стан гравців. Впевнений, що найближчим часом результати збірної України покращаться.
