Головний тренер ковалівського «Колоса» Руслан Костишин поділився емоціями після перемоги своєї команди над «Кривбасом» у 28 турі Української Прем’єр-ліги (1:0).
– На гру вплинув «швидкий» гол. У нашому становищі це дуже важливо: забивши на початку й ведучи в рахунку 1:0, ми вже почали діяти по результату. Такі матчі надзвичайно складні в психологічному плані, коли кожна помилка може дорого коштувати, а команда перебуває в зоні ризику. Можливо, якість гри була не така, як ми б хотіли бачити, але на перший план вийшов результат. Щодо самовіддачі та гри в обороні – жодних претензій. Конструктиву було небагато, але головне – це наші три очки, які сьогодні мають вагу золота. Гра забудеться, а перемога над «Кривбасом» залишиться.
Про гравців, які виправдали довіру
– Варто відзначити не лише тих, хто вийшов на поле, а й тих, хто залишився на лаві. Це теж частина команди. Їм непросто, але вони підтримують, заряджають енергією, працюють на тренуваннях. Завжди нелегко з тими, хто не грає, але сьогодні вони повністю виправдали довіру. Лава запасних була «жива» – і це дуже важливо.
Про повернення до Кривого Рогу
– Враження позитивні. Після гри мене щиро вітали вболівальники, фотографувалися, обіймали – і це залишає сильний емоційний слід. На жаль, самого міста не встиг побачити: ми мешкали в Кропивницькому, об’їжджали Кривий Ріг по окружній, навіть не заїхали в центр. Тому не можу оцінити, як місто виглядає сьогодні. У футбольному сенсі скажу відверто: команда «Кривбас» заслуговує грати на центральному стадіоні «Металург». Але, розуміємо, що через війну реконструкція затягнулась.
Про налаштування на наступні матчі
– Це важке питання, тому що команда зараз на емоціях. Це буде видно. Я буду налаштовувати її. Бо команда стільки провела часу в негативі, стільки в негативних емоціях, що зовсім не час якось підходити до гри зухвало. І, по-перше, ми вже вдома не виграємо, я не знаю, там уже десь рік, напевно. Ну точно 10 матчів вдома не можемо виграти. Вболівальник чекає перемоги. Це, по-друге. А, розумієте, зараз, можливо, психологічно буде набагато легше грати, коли не буде тягаря втрачених очок. Я, як тренер, буду допомагати «Кривбасу».
Про свою емоційність на тренерській лаві
– Чи чують мене гравці під час гри? Не впевнений. Але коли бачать мій погляд, можливо, принаймні трохи лякаються. І це, можливо, змушує перебудуватися або вчасно зреагувати.
Про досвід роботи експертом на телебаченні
– Ну, якщо бути відвертим: на УПЛ ТБ – дуже гарний колектив, гарна команда. Але мені не було там комфортно. Я не великий експерт, і я повернувся туди, де маю бути. Тут мені комфортніше.
Про доцільність проведення матчів у Кривому Розі
– Я вважаю – потрібно грати. Тому що люди тут ходять, люди живуть під обстрілами. Якщо тут дозволено і немає бойових дій, то чому не грати? Чим це місце відрізняється від інших? Тут люди, які люблять футбол, і вони повинні дивитися на свою команду. Так що тут без питань. Так, це некомфортно командам, які приїжджають, тому що команді, яка живе у Кривому Розі, це комфортніше, навіть якщо є тривоги.
Команда, яка приїхала, не живе тут, бо немає готелю, який би вмістив футбольну команду. Всі готелі, я так розумію, розбомблені. Трішки некомфортно, якщо матч перенесеться на наступний день або відтягнеться на довгий час. Але під час війни маємо страждати і маємо дарувати людям радість у Кривому Розі.
