Головний тренер «Шахтаря» Маріно Пушич прокоментував перемогу у матчі 27-го туру УПЛ проти «Чорноморця» (3:0).
– Що сьогодні для вас було найважчим у грі, якщо взагалі можна говорити про це?
– Що ж, гадаю, я можу бути задоволений багатьма речами: особливо тим, як ми діяли з м’ячем, контролювали його, і наша реакція на втрату м’яча була чудовою. Ми демонстрували високий пресинг, гарну інтенсивність і контролювали гру з перших секунд, тож це було відмінно з нашого боку. Що б я хотів вдосконалити, так це те, що в першому таймі ми занадто багато грали в середині поля, іноді з чудовими комбінаціями, але якщо ви забагато граєте через центр, то ви належно не використовуєте фланги, і через це ми не створили більше серйозних моментів. Ми мали, можливо, дві-три нагоди, але, на мою думку, їх могло бути більше. Ми це змінили в другому таймі – додали різноманітності в атаки, краще використовуючи наші фланги та позиції. Тож ми краще атакували, щоб створювати більш якісні нагоди. Загалом після нашої перемоги з рахунком 3:0 я дуже задоволений тим, як моя команда грала сьогодні, за винятком речей, які я згадав. А щодо нашого ставлення та енергії – це була чудова гра. Але певні моменти ми могли зробити краще в першому таймі.
– Які важелі впливу ви застосували в перерві на своїх підопічних, що вони в другому таймі перетворили рахунок з 0:0 на 3:0?
– Сказано було небагато, якщо бути чесним. Ми й у першому таймі мали гарну енергію, ми грали дуже добре, але занадто багато використовували центральну зону поля, тому ми почали більше діяти за її межами. Нам треба було більше розтягнути суперника, і тому ми виходили на кращі позиції. Насправді це все. Мені подобалася наша енергія, дисципліна, те, як ми намагалися грати. Проте, повторюся, було трішки забагато дій через середину, нам потрібно було більше флангів.
– Перший гол Невертона, коли він пройшов чотирьох суперників, – він часто так робить на тренуваннях чи це вийшло випадково?
– Ні-ні, він це робить. Хоча це не означає, що йому таке завжди вдається. Насправді це був гарний гол, я був дуже радий за нього. Як я вже казав, він молодий, талановитий футболіст, але на його позиції також діють чудові гравці, тому слід мати терпіння. І через те, що він дуже старанно працював під час тренувань і намагався вдосконалитися, я дав йому сьогодні шанс зіграти – він відплатив двома голами та гарним настроєм. Тож я дуже радий за Невертона, задоволений його грою і двома голами. Це корисно і для його впевненості, це було приємно бачити.
– Коли ви отримували запрошення очолити «Шахтар», чи розуміли, з чим вам доведеться звикнутися в Україні? Чи ви були готові до цього? І як взагалі вам особисто вдається все це переносити – ви призвичаїлися чи якийсь відбиток накладається?
– Звісно, я знав, що йде війна, але картина, яку ви маєте перед тим, як приїхати кудись, завжди повністю відрізняється від картини, коли ти вже там. І маю сказати, що це неможливо порівняти ні з чим. Це іноді вже ніяк не стосується професійного футболу: тривоги, перерви, відсутність уболівальників, переїзди, які нам доводиться здійснювати, сили, які нам необхідно витрачати на переїзди, та багато інших речей. Це повністю відрізняється від того, що я уявляв. Водночас я ставлюся до цього як до виклику. Я завжди зберігаю позитив, незважаючи на обставини. Я завжди намагаюся отримати найкраще від себе, від людей навколо мене та моєї команди, і це енергія, яку я завжди вкладаю. Чи це легко? Ні, зовсім ні. Бо, як ви знаєте, ми, напевно, єдиний клуб, один із клубів на такому рівні, в якого немає конкретної бази. Ми багато подорожуємо, стикаємося з чималими змінами – це сильно впливає, хочете ви цього чи ні, і на гравців також, бо в них теж є родини, вони не разом з ними. Тож це також іноді дуже важко ментально для футболістів. Складно з цим справлятися, хоча, маю зазначити, що я зовсім не можу скаржитися на них, бо вони докладають усіх зусиль, щодня дуже багато працюють під час тренувань. Так, дуже б допомогло, якби на стадіоні було багато людей, якби в нас був свій стадіон, де ми могли б грати з підтримкою своїх уболівальників, якби ми не подорожували так багато тощо. Проте, знову ж таки, обставини не визначають мій менталітет. Я хочу залишатися на найвищому рівні, змагатися на найвищому рівні, розвивати гравців і вкладати багато енергії та позитиву в свій клуб і свою команду.
– Був зворушливий момент під час заміни Ракіцького, коли ви обійняли його та щось йому сказали. Хотілось би знати, про що була розмова з гравцем суперників?
– Так, нечасто побачиш, щоб тренер підходив до гравця суперника, але я працював з Ярославом, він фантастичний, надзвичайний хлопець, чудовий, талановитий футболіст. Я сказав йому, що сумую за його характером. Це щось, чого ти не можеш легко знайти. Звісно, ми знаємо, що він завершує свою кар’єру більше не в тій формі, що це не Ярослав у його найкращі часи, але все одно цей хлопець мав певні особливі елементи характеру, які мені дуже подобаються. Він завжди був готовий, коли був нам потрібний, міг грати навіть тоді, коли був травмований. І, звісно, я знаю, що він завершує кар’єру. У певні моменти гравець та клуб мають робити ці зміни, ці рішення, але це не означає, що я не маю великої поваги до Ракіцького як до гравця і людини. Він чудовий футболіст з чудовим характером.
