Відомий у минулому захисник Шахтаря і телевізійний експерт назвав причини невдач гірників, оцінив роботу Маріно Пушича та підвів підсумки сезону.
Олександр Сопко – знакова фігура Шахтаря 80-х. В його активі більше 250 офіційних матчів у складі гірників. Грав на позиції захисника. Відзначався універсальністю і непоступливістю. З Шахтарем виграв Кубок СРСР у 1983 році. Також є чемпіоном світу серед молодіжних збірних 1977 року. По завершенню кар’єри зайнявся бізнесом. Працював коментатором і експертом на телебаченні.
Напередодні Класичного з колишнім гравцем Шахтаря поспілкувався наш журналіст Святослав Василик.
Формально на матч проти Динамо Шахтар виходить ще в статусі чинного чемпіона і претендента на перше місце. Однак, фактично гірники вже вибули з гонки за титул. На ваш погляд, коли і чому це сталося?
Це сталося не в один якийсь момент. Це результат невдалих матчів протягом усієї дистанції чемпіонату. Не було у Шахтаря в цьому сезоні якоїсь переможної серії, щоб наздогнати динамівський поїзд, який мчав на усій швидкості. Увесь час з гірниками траплялись якісь провали, вони постійно розтринькували очки і у підсумку отримали таке відставання.
Раніше ви вже оцінювали роботу Пушича і казали, що тренер Шахтаря не здатен контролювати цю команду, приймати жорсткі рішення, змушувати гравців грати на усі 100%. Чи означає це, що Пушич не підходить Шахтарю, не дає йому розвиватися?
Ми оцінюємо роботу тренера за результатами та якістю гри. За Пушича гра Шахтаря не була якоюсь перспективною, не приносила задоволення вболівальникам і фахівцям. Які у мене претензії до Пушича? Не будемо заперечувати, що склад Шахтаря найпотужніший в УПЛ. У нього дорогі та сильні індивідуально футболісти. Українці – майже усі збірники. Однак, він не зміг донести до них свої ідеї, свою філософію гри. Натомість, ми бачили повільний, ніби ветеранський футбол. Так не стають чемпіонами.
Крім цього, у мене запитання по ротації складу, замінах протягом гри. Не були вирішені проблемні позиції на полі – опорник, нападник. Чим довше Пушич працював, тим більше було до нього питань. Засмучує те, що тренер не визнавав своїх помилок і недоліків у грі команди під час численних інтерв’ю. Він увесь час казав, що задоволений грою і не бачить особливих проблем. Якщо він так дійсно вважав, то це одне, але якщо він лукавив, то не був чесним перед собою та вболівальниками. Як на мене, то питання з майбутнім Пушича в Шахтарі закрите.
Потенціал Судакова відомий, але в цьому сезоні у нього виходило далеко не все. Можливо забагато навколо нього бразильців, які по своїй природі звикли перетягати увагу на себе. А можливо було забагато розмов про трансфер?
Такі талановиті футболісти, як Судаков, повинні розвиватися в хорошому змагальному середовищі. Але будьмо відвертими, УПЛ зараз не той чемпіонат, де можна гарантовано прогресувати. Та й Пушич, вочевидь, не дав йому необхідного імпульсу для розвитку. Адже Судаков по своїй природі гравець, який схильний до загострення гри, а нинішній стиль Шахтаря гасив ці його спроби.
Як на мене, на полі у нього налагодилась непогана взаємодія лише з Кевіном, а от з рештою гравців атаки взаєморозуміння вже не було таким чітким. От і виходило, що останнім часом Судаков мучився в Шахтарі, не маючи можливості реалізувати свій потенціал. Вихід тут очевидний – змінити чемпіонат і команду, щоб отримати нові емоції, нову мотивацію для розвитку.
З іншого боку Судаков – це сьогодні найбільший актив Шахтаря. Тому тут повинні співпасти інтереси і гравця, і клубу. Питання його продажу дуже делікатне, потрібно зачекати, щоб усі чинники зійшлися.
Крім тренера і гравців за результат відповідає і менеджмент клубу. Чи вважаєте ви, що продаж посеред сезону Степаненка, Зубкова і Сікана був помилкою і це негативно вплинуло на гру гірників.
Ні, я так не вважаю. З цими футболістами Шахтар також грав блідо. Зважаючи на вік Степаненка, його відхід був логічним. Клуб дав йому чудову можливість дограти у комфортних умовах, тому тут все ок.
Перехід Зубкова пішов на користь гравцю. Здається, він знайшов свій чемпіонат і команду, де може розкритися. Все ж Зубков більш схильний до індивідуальної гри, а чорнова робота – це не його. В Шахтарі він не міг дати той обсяг роботи, який від нього вимагали, і почав втрачати мотивацію. Тому переїзд в Трабзонспор дав його кар’єрі новий поштовх і це безумовно дуже вдалий трансфер для всіх.
Що стосується Сікана, то він також може з часом реалізуватися в Туреччині. Натомість для Шахтаря він мав недостатньо якостей, як для нападника. Лише бігати і боротися – цього замало.
Будьмо відвертими, за якістю футболу Динамо не далеко втекло від Шахтаря. Втім, очок у команди Шовковського більше. Чому? Справа у стабільності? Вмінні витискати результат у матчах з непоступливими середняками?
Згоден, по якості гри Динамо не мало переваг над Шахтарем. Але, принаймні, кияни мали швидкість і дисципліну. І до того ж команда Шовковського не цуралася грати раціонально, грати другим номером, вичікувати на помилки суперника. Усе це у підсумку і дало результат.
На відміну від Динамо, Шахтар в кожному матчі намагався грати у свій футбол, діяти першим номером, атакувати позиційно. Але все це робилося повільно! Такий футбол не є проблемою для більшості команд в УПЛ. Усі знають, як грати проти такого Шахтаря. Тим більше, якщо гірники ще й програють боротьбу, не «вбиваються» на полі. Зате Динамо боротьбу нікому не програвало і це також допомагало видряпувати перемоги.
Ви погоджуєтесь, що весною багато матчів Динамо витягнули на собі ветерани команди – Буяльський, Ярмоленко, а от молодим лідерам ще бракує класу. А дехто, як наприклад Бражко, взагалі зупинився у розвитку?
Не лише ветерани витягували. В багатьох поєдинках вирішальні внески в перемогу робила і молодь – Ванат, Михавко, Волошин. Цього сезону у Динамо був гарний сплав досвіду та молодості. До того ж Шовковський вміло використав конкуренцію в середині команди, яка також посилила гру.
Щодо Бражка, то він весною програв конкуренцію Михайленку, але за своїм потенціалом він здатен стати у майбутньому лідером киян. Не знаю, може на нього негативно вплинув зірваний зимовий трансфер. Бражко повинен вчитися зростати на тлі конкуренції, адже в європейському клубі, куди він так хоче, також доведеться з цим стикатися.
Як ви можете пояснити без перебільшення видатний сезон Олександрії? Багато хто відзначає успішну тренерську роботу та ефективну селекцію.
Думаю у них цього сезону все зійшлося. По-перше, в УПЛ виріс новий сильний тренер Руслан Ротань. Так, він мав вдалий досвід роботи у збірних, де давав результат. Але успішна робота в Олександрії дала йому додаткову повагу в нашій футбольній спільноті.
По-друге, саме під Ротаня клуб зміг запросити сильних футболістів, багато з яких зуміли розкритися по-новому. При цьому Олександрія грає у сучасний швидкий футбол. Якщо не виходить перемогти на класі, ця команда буквально на характері чіпляється за результат. Думаю, якщо у керівництва клуба є амбіції та фінансові можливості, наступного сезону Олександрія може поборотися за титул.
Вже можна потрохи підводити підсумки сезону. Хто на ваш погляд став відкриттям цього чемпіонату? Можливо це не окремий гравець, а ціла команда чи тренер?
Ну команду я вже назвав – це Олександрія. З гравців знову згадаю Михавка, який у 19 років скористався шансом і став основним у нинішньому Динамо. Зараз від нього багато очікувань, але йому ще слід подорослішати, зміцнитися ментально. Вважаю незабаром його вже викликатимуть до національної збірної.
Іншим відкриттям чемпіонату став Калюжний. Це чудовий приклад того, як недооцінений футболіст, якому майже 30, продемонстрував, що ніколи не пізно стати лідером, покращити гру до рівня збірної та стати трансферною ціллю для іменитих клубів.
Повертаючись до поєдинку Шахтар – Динамо, що очікуєте побачити? Гірники можуть видати кращий матч сезону?
Так, у Шахтаря є потенціал аби зіграти кращий матч в сезоні. Думаю тут матиме значення з яким настроєм вийдуть гірники, чи буде кураж в їхній грі. Якщо вони упіймають свою гру, то Динамо буде складно їх зупинити.
Також очікую побачити багато боротьби і окремих дуелей між гравцями. Насамперед для збірників дуже важливо в таких поєдинках показати себе, підтвердити свій клас. Адже конкуренцію за місце в збірній ніхто не відміняв.
Чекаю і на тренерське протистояння. Пушич захоче перемогти Динамо, щоб потім оцінювати свою роботу в Шахтарі позитивно. Ну ми знаємо, що тренери люблять акцентувати увагу на тому, що вони перемагали своїх прямих конкурентів. Якщо ж переможе Шовковський, то остаточно доведе, що як тренер він гідний Динамо і припинить усі дискусії на цю тему.
Святослав Василик
