Головний тренер “Полісся” Імад Ашур проаналізував переможний матч із “Ворсклою” (2:0) у 24-му турі УПЛ.
– Ваше коротке резюме по матчу.
– Ми виграли. Задоволені, що хлопці довели гру до переможного результату. Коротко.
– Команда, яка перебуває на 4-й сходинці в турнірній таблиці, сьогодні показала не дуже високий відсоток виконання гольових моментів, а в 2-му таймі взагалі сиділи на своїй половині. В чому причина?
– Що конкретно в чому причина – чому ми не забиваємо моменти, які створюємо?
– Ні, процент реалізації гольових моментів.
– Тобто, чому ми не забиваємо моменти, які створюємо?
– Були моменти, які не реалізовані.
– Мабуть, тому, що не влучили у ворота. Я не можу прийти до гравця, який намагався забити, і сказати: “Чому ти не забив?”. Не забив, тому що такий стався випадок. А чому не створювали більше нагод, наприклад, у тому ж 2-му таймі? Є певна стратегія – не тільки гри, а й матчів, які у нас зараз залишаються в цьому чемпіонаті.
Ми маємо інколи відповідати цій стратегії того, що ми хочемо робити – розуміти і поле, на якому ми граємо, і кондиції наші, і речі, на які ми не можемо вплинути, яких сьогодні було чимало. Я всім нутром намагаюся не коментувати, але ви знаєте, чесно кажучи, вже набридло. Чому ми сьогодні не створювали багато моментів у 2-му таймі? Ну, передивіться гру, передивіться рішення певні. Я вірю в запеклу боротьбу на полі, але тільки коли вона чесна.
– Під кінець зустрічі пішли футбольні хитрощі. Я завжди, коли читав ваші коментарі, бачив, що ви, як мені здається, виступаєте проти цього. Чи відчуваєте зараз якесь відчуття сорому за ці моменти, коли намагалися тягнути час, з провокаціями?
– Провокації? З чийого боку провокації? Приведіть конкретний приклад.
– Наприклад, коли Крупський зчепився з вашими гравцями.
– Тобто був фол, фол поставили, гравець лізе до нашого гравця, наш гравець відповідає і наш гравець провокує. Було порушення, поставили фол. Що ще треба? Скільки порушень сьогодні не поставили, наприклад, проти нас? Давайте ми будемо це зараз розбирати і будемо зараз йти зовсім в якісь нетри.
Мені не соромно за гру гравців. Тому що їм треба адаптуватися під те, що відбувається на полі. І коли на полі відбувається те, що відбувається, нам треба зробити все, щоб досягнути результату. Тому що якщо треба грати чесно – значить, треба грати чесно. Ну ОК, якщо треба грати агресивно – значить, будемо грати агресивно.
І ми витрачаємо на це зусилля, емоції замість того, щоб витрачати це на гру. Витрачаємо на ось ці моменти, на які не треба витрачати себе. Це дуже дратує, скажу відверто. Тому ми адаптуємося до того, що відбувається в контексті матчу, в контексті чемпіонату, в контексті стратегії, в контексті матчів, які залишилися, тощо. Мені це не подобається, але це реальність, з якою нам доводиться жити. Ми не в утопії живемо, на жаль. Мені теж це треба визнавати і приймати. І після кожної подібної гри, де я маю радіти, наприклад, за результат, я не можу, бо в мене зараз усередині кипить.
Занадто багато емоцій, які інвестуються не в ті речі, в які мають інвестуватися. Але треба прийняти, так само, як і треба прийняти, що попри складні моменти на полі свої моменти ми реалізували, суперник – ні, в нас було ще більше моментів, і є результат.
