Український біатлоніст Дмитро Підручний у спринті на етапі Кубка світу в норвезькому Холменколлені фінішував на 26-й позиції, показавши найкращий результат в команді. Після гонки він розповів про свої враження.
– Дмитре, перша гонка останнього етапу, який настрій наразі, немає відчуття, що сезон так швидко промайнув?
– Настрій хороший, бойовий, але, звичайно ж, у всіх вже накопичилась втома і хочеться вже відпочити. І цей сезон і надто цей місяць були дуже важкими, було дуже багато стартів. Щодо закінчення сезону, то так, здається, що він пройшов швидко, начебто тільки були перші гонки у Контіолахті, а вже і завершення. Цей сезон був яскравим, дуже цікавим.
– Дуже швидка траса, гонка, на лижні багато спортсменів демонстрували досить потужний хід, як почували себе на дистанції?
– Почувався добре, хоча траса тут непроста. Є і важкі підйоми, і рівнина, нелегко було. Але загалом ходом показав непоганий результат.
– Два промахи в спринті – звісно, не найкращий результат роботи на вогневих? Розкажіть нам про стрільбище Холменколлена, які «сюрпризи» для атлетів воно приховує?
– Так, ті промахі були зайвими, з нулем можна було сьогодні боротися за високі позиції. Та ми бачили, що багато спортсменів сьогодні промахувались, на стрільбищі був вітерець. Та й траса мокра і дуже важка, тому я думаю, це також грало свою роль у підході до стрільбища, адже багато сил витрачаєш. Щодо «сюрпризів», то тут часто вітерець на стрільбищі, а сам підхід тільки здається простим, бо ти не завжди можеш прийти на тому пульсі, на якому хотілося б.
– Останній етап для атлетів досить важкий: три дні, три особисті гонки, чи залишився якийсь резерв сил?
– Так, етап непростий, ще й дуже тепла траса, важка, сильно розбивається. Лижі, звичайно ж, їдуть не так, як по хорошому снігу. Щодо сил, то вони вже на мінімумі: і психічні, і психологічні, і фізичні. І сьогоднішня гонка пройшла вже, як кажуть, «на зубах».
– Весна усюди по Європі вступає у свої права, як оціните трасу в Норвегії?
– Як для цієї погоди, організатори дуже постарались і підготували трасу досить добре. Але вона все ж розбивається, вона мокра, сніг важкий, лижі їдуть не так, як по сухому снігу. Та як для цієї погоди, то за таку трасу організаторам можу поставити плюс.
– Дмитре, у зв’язку із глобальним потеплінням і тими умовами європейських стадіонів, які вони пропонують у березні, на вашу думку, чи не варто планувати останні етапи, скажімо, за океаном, де у цей час ще є сніг і достатньо комфортна для біатлону погода?
– Важко відповісти на це питання, адже минулого року два останні етапи проходили в Канаді та Америці, та я скажу, що траса там була гірша, ніж зараз тут, в Осло. Погода там також була досить тепла, хоча снігу, дійсно, було багато. Та видно, що організаторам ще бракує досвіду у підготовці траси для змагань такого рівня. Повірите, але там траса була не краще ніж тут. Можливо треба розглядати стадіони, які знаходяться більш північніше, скажімо, у Швеції, Норвегії, Фінляндії. Можливо там холодніше, адже тут, в Осло у березні досить тепло і важко змагатись.
