Захисник лондонського «Арсенала» та збірної України Олександр Зінченко розповів, у які клуби колись хотів продати його колишній – «Манчестер Сіті».
«Коли я повернувся з ПСВ, «Сіті» щойно купив Кайла Вокера, Бенжамена Менді та Даніло. Потім у січні прийшов Емерік Лапорт. Тож було одразу три крайніх захисники та центральний хавбек, який також міг би грати на цій позиції.
Але все одно я хотів залишитися там, тому що рівень був дуже високий. Я думав, що це те місце, де я можу випробувати себе, удосконалитися та вчитися принаймні рік.
У клубу були інші ідеї. Вони дуже хотіли мене продати і почали переговори з «Бетісом» та «Вулвергемптоном». Але це було б як повернутися в «Уфу» знову. «Сіті» хотів продати мене «вовкам». Я пам’ятаю, як я навіть був у їдальні на тренувальному майданчику, і там був репортер Sky, який сказав: «Вовки» чекають Олександра Зінченка сьогодні». Я обідав з хлопцями, і всі сміялися, кажучи: «Алекс, не треба». Ти їдеш до «Вулвергемптона»?»
Але якби я збирався переходити, я хотів, щоб це був «Бетіс», тому що вони хотіли, щоб я грав у півзахисті. Мої агенти були в Севільї, і переїзд був більш-менш зроблений. Але цього не сталося, тому що «Сіті» віддав перевагу пропозиції від «вовків».
Ти бачив це, відчував, читав ситуацію, тому що будь-які трансфери – це гра. У кожній розмові в офісі вони намагаються переконати. Вони намагатимуться робити те, що вони хочуть, а не те, що ви хочете. Зрештою, якщо всі задоволені, угода укладена.
Але не в моєму випадку. Я був настільки зацікавлений у «Бетісі», що не думав про «вовків». Я підштовхував їх відпустити мене в «Бетіс», тому що в моїй уяві я вже був однією ногою в Іспанії.
Я пам’ятаю цю розмову з Бегірістайном, футбольним директором. Коли я питав його: «Бос, як справи?», він завжди казав мені: «Ми буквально там. Дай мені 48 годин, дай мені 24 години».
Але врешті-решт трансферне вікно було закрито в Європі, але все ще відкрито у Великій Британії на кілька годин. Мені здається, вони намагалися це затягнути. «Слухай, немає інших варіантів, ти повинен перейти до «вовків». Вони думали: «Якщо перехід в «Бетіс» не відбудеться, він точно приєднається до «вовків», тому що він не збирається сидіти в «Сіті», не граючи».
Не маю нічого проти «вовків», але я не дуже хотів приєднуватися до них, просто так. Вибираючи «Бетіс», я вибирав футбол, у який хочу грати, і команду, до якої хочу приєднатися. Але врешті-решт іспанський дедлайн завершився, вони мене не підписали, але я також не поїхав до «вовків», – розповів Зінченко.
