Віталій Похвала – український коментатор, що працює на MEGOGO та UPL TV. Коментує матчі Ліги чемпіонів, Ліги Європи, а також інші великі європейські та світові футбольні форуми.
Журналіст сайту Ukrsport.pro Володимир Варуха поспілкувався з Віталієм Похвалою та дізнався більше про його професію.
Чому вирішили стати коментатором? Що особливого у цій роботі?
– Скажімо так, хотів все життя бути якось дотичний до футболу. З самого дитинства мріяв про кар’єру футболіста, але там були свої проблеми, адже в мене була зайва вага. Тому ця мрія в підсумку так і не реалізувалась. Потім ще була думка, коли вступив до університету, можливо піти на якісь тренерські курси, але тоді в студенстві не назбирав грошей аби розпочати цю всю справу, але до футболу хотілось бути дотичним.
Я в принципі доволі пізно почав дивитись футбол, адже Євро-2004 був першим моїм турніром, який я подивився. Далі мені батьки купили футболку Манчестер Юнайтед з прізвищем Рууда ван Ністелроя. Я почав дуже пильно слідкувати за новинами, за результатами команд, особливо за МЮ, а там загалом чіплявся і за інші результати. І так ці знання накопичувалися.
Я родом з невеликого села на Полтавщині, село називається Березняки. Відповідно особливих умов для якогось розвитку чи футбольного, чи не футбольного не було, тому я фактично був таким одним з головних футбольних експертів, бо знав усе і дуже багато. Одного разу батько так мене почав питати, а як там ті зіграли, як ті зіграли, а я так по пам’яті та вчора там такий то результат і та й там забив на такій то хвилині. В мене просто все в голові було. Тут тато такий, ну це треба десь реалізовувати, не можна просто так це тримати в голові і там десь хизуватись перед своїми друзями, а я за освітою географ, взагалі не журналіст, географічний Шевченка закінчував, тому тут трошки з цим не співпало, але якось шукали шляхи. Знайшли контакт Андрія Столярчука, якого я можу назвати своїм спортивним коментаторсько-журналістським батьком, тому що він розпочав цю мою дорогу. Прийшли ми на Суспільне, з ним поспілкувалися і він сказав таку фразу, що коментатором без досвіду не стають, і ще більш ключова фраза, що не кожен спортивний журналіст може бути коментатором, але кожен коментатор має бути хорошим спортивним журналістом. Тому запропонував на Суспільному попрацювати в спортивній редакції на новинах, а там як піде.
Мені запропонували постажуватися там на звичайних, спортивних новинах. Потім, буквально через два місяці стартували Всесвітні ігри-2017 – це ігри, куди не входять олімпійські види спорту. Одна з керівниць – Олена Кузнєцова – спитала мене, що з цих видів спорту я можу коментувати? Я такий та, практично нічого не знаю, але потім знайшов. Я дивився і слідкував за американським футболом, розбирався в цьому виді спорту і там він був. Ну кажу, що американський футбол, вона така каже: ”Ну окей, будеш коментувати”.
Памʼятаю свій перший ефір в парі з Юрієм Кириченком. Сідаємо, познайомились, там обговорили деякі умови, адже це взагалі перший коментаторський досвід, а матч американського футболу в прямому ефірі він йшов чотири години і це було справжнім випробуванням. Інше випробування в тому, що знову ж таки, я родом з невеликого села на Полтавщині, а це просто постійний суржик, дуже багато русизмів.
Я спочатку коментував, то було важко, потім послухав себе і поховав, поховав просто себе, як коментатора, тому що мені не сподобалось. Я вирішив, що ніколи не зможу виправитись, адже більше 20 років говорив саме такою мовою, вона була українською, але знову ж таки, багато суржика. Я трошки, скажімо так, підзабив на свою мрію стати коментатором, коментувати футбольні поєдинки, зокрема, то, що футбол це основний вид спорту, який я дивився.
Але згодом я працював журналістом, начитував сюжети і трохи дикція покращувалась. Переломним моментом стала Олімпіада у 2021 році в Токіо, де мене залучили як телеведучого. Там я вже знову ж таки отримав смак цих прямих ефірів, зрозумів, як працювати в кадрі, як говорити за суфлером, без суфлера, скажімо так вигавкався, якщо народною мовою.
Наступний переломний момент – це був чемпіонат світу в Катарі. Я зрозумів, що це та подія, до якої я маю бути дотичний. Я підійшов до керівництва і сказав, робіть, що хочете, але я маю працювати на чемпіонаті світу або як ведучий або як коментатор. Мені говорять після того, ти в нас затверджений в списку коментаторів. Я такий кажу, ”А, так окей, це дуже класно”.
Я там матчів 10 точно відкоментував. Перший матч в парі з Владом Шалотом був Аргентина – Саудівська Аравія. Потім я послухав вже цей матч, так це ж набагато краще і потім пішла практика. Чемпіонат світу закінчився, там інші події ще коментував на Суспільному, ну і згодом нарешті потрапив на MEGOGO, і там уже стала постійна коментаторська практика, тобто мрія здійснилась.
Що особливого в роботі коментатора? Це те, що ти робиш дійсно свою улюблену роботу. Ти дивишся футбол, ти дивишся за своїми улюбленими або не дуже улюбленими футболістами, ти дотичний до цього свята, тебе слухають глядачі і це не може не надихати, тому тут особливостей багато й шукати не треба.
Тут ти просто дивишся футбол і кайфуєш від того, а ще й дотичний до цього матчу, і отримуєш якісь кошти за це. Та це взагалі мрія. Мрія, яка в підсумку здійснилась не відразу, через випробування, але все ж таки вона здійснилася.
Переглянути цей допис в Instagram
Чи кожен може стати коментатором? Що для цього потрібно?
– Я би може і сказав, що кожен може стати коментатором і в принципі це так і є. Коментатором може стати кожен. Питання в тому чи хорошим коментатором може кожен стати. Це вже воно залишається відкритим, тому що зараз насправді конкуренція велика. Дуже багато теперішніх коментаторів і стара школа, і нова школа, і якісь свої унікуми, які не мають це по своєму коментувати, але в будь-якому разі на кожен товар є свій покупець.
Потрібно сприймати нормально, коли тебе хвалять і хейтять в коментарях і розуміти, що кожному вгодити неможливо. Для цього потрібно, знову ж таки, якщо хочеш – працювати і практикуватися. От практика найголовніше, там дивишся футбол і теж коментуєш, граєш в футбольний симулятор – теж коментуєш.
Потім слухай себе і роби роботу над помилками. Ну і так само тут не те, що потрібно якісь зв’язки, адже можна стукати в двері на якісь проєкти і канали, які дотичні до футболу, проситися дайте я спробую, свої роботи відсилати. Ну це так в мене працювало і ніяких знайомств, а далі доводити все своєю роботою, аби тебе помітили і знову ж таки давати якість.
У ролі коментатора ви працювали (працюєте) на Суспільному, MEGOGO та УПЛ ТБ. На якому з цих ресурсів вам найбільше подобається працювати?
– Так, на Суспільному я працював. Вже деякий час, як я там не працюю, але знову ж таки, дуже багато там пропрацював. MEGOGO чи УПЛ? На яких з цих ресурсів подобається найбільше? Та тут мабуть немає такої різниці де саме. Тобі дають телесигнал, телекартинку, далі ти починаєш працювати. Суспільне – це дуже класний стартовий майданчик, де тобі на початку можуть пробачати деякі гріхи. Ти там можеш зростати як коментатор.
Якщо ти хочеш це робити, якщо ти слухаєш і робиш роботу над помилками, то в тебе це обов’язково вийде, адже там є можливості для цього. Головне не думати, що це якийсь ефір який дивляться 10 людей і не потрібно викладатися. Ні, на кожному ефірі потрібно викладатися, як на найголовнішому. От в цьому плані Суспільне класне. Плюс інші види спорту там також дають тобі коментувати, в мене був: волейбол, настільний теніс, брейкінг, легка і важка атлетика – тобто багато всього, тут ти стаєш різностороннім.
УПЛ ТБ – тут звичайно рідний чемпіонат, в якого хороша аудиторія і ти дотичний до свого футболу, скажімо так, мабуть краще не придумаєш, аби зануритися в нюанси національного чемпіонату, який я, відверто кажучи, до недавнього часу, взагалі не розумів як його можна дивитися і не любив, а коли почав працювати виключно з УПЛ, то все ж таки знайшов тут свою інтригу і зрозумів, що цей серіал насправді дуже цікавий та інтригуючий.
MEGOGO? Тут очевидно – це топ чемпіонати, це єврокубки. Це майданчик, де ти отримуєш хороші матчі, доторкаєшся до найкращого футболу і рівня. Так само розумієш, що ти працюєш на велику аудиторію, але саме те, що я хотів сказати, що тут важливо розуміти, що це не завжди топові матчі.
Навіть якщо ти певного рівня досяг там, наприклад Євро, Ліга чемпіонів, то ти можеш сьогодні коментувати ЛЧ, а через день працюєш на матчі чемпіонату Португалія Ароука – Портімоненсе, який там може дивиться приблизно тисяча людей, хоча я не впевнений, що саме стільки дивиться.
Суть в тому, що ти маєш відпрацювати однаково, що Боруссія Дортмунд – Інтер, що Ароука – Портімоненсе. От в цьому і полягає ключова особливість. На кожен матч викладатися повністю і давати в ньому якість, тоді відповідно ти будеш отримувати хороші матчі. Принаймні в мене так було.
Який матч, з тих, що ви коментували, вам запамʼятається назавжди? Чому так?
– Передусім отак відразу, що в голову приходить – це два матчі чемпіонату світу. Це перший, який в мене був: Аргентина – Саудівська Аравія. Я на ньому фактично дебютував. Перший мій мундіаль і відразу такий матч з супер сенсацією, де саудівці, хотів сказати не залишають шансів, але ні вони залишали шанси і інтригу з Аргентиною. Однак вони перервали рекордну серію команди Ліонеля Скалоні та Ліонеля Мессі.
Знову ж таки, таки в мене емоції були неймовірні. Перший мій матч і тут таке трапляється. Сауди прибивають Аргентину, то просто неймовірно.
Другий матч – це чвертьфінал того ж мундіалю Аргентина – Нідерланди. Так співпало, що саме за участі аргентинців, хоча я не є фанатом Мессі, більше до Роналду схиляюся, але в будь-якому разі в коментуванні я нейтральний. Ну там навіть розповідати нічого. Це фантастична розв’язка, відігратися з 2:0, гол Ваута Вегхорста на останніх хвилинах, теж там емоції зашкалювали. Я пам’ятаю як я кричав, серія пенальті і взагалі просто був шок якийсь, футбольний оргазм те, що не можна описати.
І третій – це мабуть мій поки що найбільший такий успіх – півфінал Ліги чемпіонів – матч-відповідь ПСЖ – Боруссія Дортмунд. Матч не дуже багатий на голи, але дійсно Боруссія історично вибиває ПСЖ і проходить у фінал з багатьма каркасами воріт. Він не найефектніший, але емоційно, для мене то було мабуть таким піком емоцій після оцих двох матчів чемпіонату світу, але найкращий мій матч ще попереду.
Ще декілька років тому на українських телеканалах можна було почути коментарі російською мовою (зокрема, це траплялося, коли різних експертів запрошували коментувати матчі). Як вважаєте, чи правильно це і на скільки важливо висвітлювали такі події українською мовою?
– Тут я думаю, жодна здорова людина, та, що нормально мислить своєю головою не скаже, що то було нормально. Навіть ті часи, коли ще слухали російську музику, російські серіали і тому подібне.
Особливо, коли в парі сиділи україномовний коментатор і якийсь російськомовний – це дуже сильно різало вуха, а зараз, в 2024 це банальний нонсенс. Взагалі добре, що зараз є закон, який забороняє на телебаченні та на радіо мати якийсь дотик до російської мови. Це само собою було неправильно і насправді шкода, що тільки через війну, через такі жертви ми переходимо на чисту українську.
За кого вболіваєте у футболі? Чому саме ця команда?
– В футболі в мене існує лише один клуб, дуже близький до мого серця. Ще так жартую, що якщо мене поріжуть, то в мене потече біла кров – це, відповідно, мадридський Реал.
Я не знаю що тут додати, щиро серце до них лежить. Коли вони там програють вирішальні матчі, я можу навіть заплакати. Коли виграють, відповідно, радію і ходжу дуже щасливий. Передусім мабуть за Кріштіану Роналду – це мій кумир, всього мого життя і я від цих слів не відмовлюся ніколи. Мабуть краще за нього ніколи не буде.
Коли він переходив в мадридський Реал, був дуже радий, вболіваю з 2006 року, за часів Фабіо Капелло, Фабіо Каннаваро, коли той золотий м’яч отримував. От ще за тих часів за ”Бланкос”, чистокровний ”Бланкос”, тут по іншому і не скажеш. На другому місці Манчестер Юнайтед в Англії. Тоді був Кавані, також Ністелрой робив свою справу.
Ну і в Україні підтримую полтавську Ворсклу. Чисто за рахунок того, що це команда з моєї Батьківщини.
На скільки знаємо, ви теж граєте у футбол. На якому рівні? Як оцінюєте свої навички?
– Тут важливий момент – грав у футбол. В нас була своя команда, знову ж таки в Березняках на Полтавщині, називалася Стандарт – це районно-обласний рівень.
Пару раз ми на область заявлялись, а в основному це районний чемпіонат. Так що на професійному рівні не грав, але попиляв так з 11 років до 21 року, тобто 10 років за ту команду. Навіть був там граючим тренером, тому це мій рідний колектив. Після того як команда розпалася, то ми там кілька разів збирались на товариські поєдинки, а так то більше не граємо.
Взагалі люблю лише великий футбол, коли на мініфутбол збиралися, то трошки не моя історія, а от у великий футбол радий би побігати. В тім вже все, про якісь там змагання мова не йде. Як оцінюю свої навички? Трошки краще Бєсєдіна, так можна пожартувати. Хоча я грав на воротах, але розпочинав як відтягнутий форвард, то навички трошки краще Бєсєдіна.
Які види спорту, крім футболу полюбляєте дивитися?
– Дуже багато. Якщо їх перечислити, то це майже всі командні види спорту це: баскетбол, хокей, волейбол, американський футбол, настільний теніс, великий теніс, змагання з легкої атлетики. Це все я дивлюсь і знову ж таки цікавлюсь результатами. Читаю новини. Це все в моїй голові, дуже багато спорту.
Чи часто виникають конфлікти на роботі? Якщо так, то чому вони можуть виникнути?
– Про конфлікти на роботі. То мабуть, як і на кожній роботі є конфлікти з керівництвом і між колегами, але мені так щастило, що на кожній роботі був хороший колектив. Це може бути творчий якийсь момент, суперечка, але щоб такого кардинального конфлікту в мене ніколи не було. Сам по собі миролюбивий і зазвичай коли бачу, що з людиною нічого сперечатися, то просто кажу ”ну окей, будь правий”, але я всеодно зроблю по-своєму. От якось так було. Чому можуть виникнути? На телебаченні це творчий процес передусім, а творчі люди можуть сперечатися між собою.
Чи маєте якесь хобі за межами роботи і можливо, взагалі за межами спорту? Якщо так, то яке?
– Моє хобі, як тільки є вихідний, одразу їхати до себе на Полтавщину. Там релаксувати, насолоджуватись рідною природою, бо не можу довго без рідної землі і зокрема з цього виходять хобі. Дуже сильно люблю рибалку. Так само як тільки є вільний час, одразу з вудкою і пішов по карася. Восени, то вже моя історія починається, це вже грибництво, збирання грибів. Можу з самого світанку вийти на грибне полювання і прийти вже коли темно і абсолютно один. Таке усамітнення виходить.
Як війна впливає на вас та вашу родину?
– Не буду якимось оригінальним. Так, війна впливає і на мене, і на родину. Передусім морально, тому що кожного дня читаєш гіркі новини про загибель наших захисників, про загибель цивільних людей через постійні обстріли. Навіть у мирних містах і просто дивуєшся, як то може бути в сучасному світі. Дивишся там якісь перехоплення. Відео з боліт, з території недокраїни, яка немає існувати.
Дивишся чи насправді ці люди просто кінчені, не мають ніякого виправдання і нормальних там немає. Впливає знову ж таки морально, дуже рідко знаходиш якийсь привід для позитиву і від цього загальний емоційний стан, вже 2 з половиною роки, дуже низький. Тому в будь-якому разі й сам роблю і закликаю всіх, от як тільки бачите збори – допомагайте. Я це часто кажу в ефірах, воно реально працює. 5, 10, 20 гривень – немає маленької допомоги, бо є велика загальна допомога. Тому донатити, допомагати ЗСУ – це є наша мета. Це не має доводитись, це те що в нас на генетичному рівні має бути сформовано аж до нашої перемоги.
Не пропускайте наші ексклюзиви, підпишіться на наш Телеграм-канал. На каналі ми публікуємо тільки ексклюзивний контент.
